Пологи під вибухами, прощання на фронт і дорога в невідомість: історії киянок про перший день вторгнення

Політика

Провела чоловіка на війну і зробила фото, які побачив увесь світ

Про перші дні повномасштабного вторгнення розповіла фотографиня Ольга Якимович. За три дні до 24 лютого, за її словами, тривожність сягнула піку. Вона разом із чоловіком заздалегідь підготували план дій на випадок вторгнення. Навіть припускали, що напад може статися 22-го – через любов путіна до символічних дат.

24 лютого о 4:10 Ольга прокинулася від вибуху в Києві. Вона розбудила чоловіка після третього вибуху.

«Вставай, війна почалась», – сказала вона.

Хоч, як уточнює фотографиня, для їхньої родини війна триває з 2014 року, адже її чоловік – військовий. Під звуки вибухів чоловік телефонував побратимам, узгоджував подальші дії. Вже того ж вечора він вирушив на фронт.

Наступного ранку, 25 лютого, на Оболоні почалися бої. Після прориву ДРГ під її будинком залишилися розбиті авто та загиблі. Ольга зафіксувала це на фото.

«Під вікнами лежали тіла, стояли озброєні бійці, розчавлені машини… Це була реальність, у яку неможливо було повірити», – згадує вона.

Ці кадри за кілька годин облетіли світові медіа.

Спершу Ольга не хотіла виїжджати зі столиці. Але після побаченого погодилася тимчасово залишити Київ. Вона планувала поїхати на три дні, однак від’їзд затягнувся на шість місяців. Попри це, за її словами, варіант виїзду за кордон навіть не розглядала.

«Ніщо і ніхто мене звідси не вижене», – наголошує вона.

Чоловік Ольги й досі служить на передовій.

Мама-медик залишилася, а я їхала, не знаючи, чи побачу її знову

Про свій досвід початку вторгнення розповіла журналістка Вікторія Степаненко. За освітою вона політологиня, тож розуміла, що повномасштабна війна можлива. За два дні до вторгнення її психіатр прямо сказав, що бойові дії можуть початися найближчим часом, і допоміг скласти план дій.

24 лютого близько п’ятої ранку Вікторія прокинулася від вибухів. Вона разом із хлопцем терміново зібрали речі та змогли виїхати з Києва каршерінговим авто. Дісталися до мами у Коцюбинське.

Там і сталося найважче. Її мама відмовилася їхати, пояснивши, що як медик не має права залишити людей.

«Це мій обов’язок», – згадує Вікторія її слова.

Коцюбинське розташоване поруч із Гостомелем та Ірпенем, де вже тривали бої. Вікторія розуміла ризики, однак змушена була їхати – з нею були ще двоє людей, за яких вона відповідала.

Разом вони вирушили до Вінницької області, оминаючи основні траси. Дорога через Ірпінь, Бучу та Ворзель тривала годинами. Над ними літала авіація, у небі здіймався дим із боку Гостомеля.

«Найстрашніше – це дивитися мамі в очі й розуміти, що можеш більше ніколи її не побачити», – говорить журналістка.

У Вінницькій області вона провела два місяці. Її рідні залишилися живими, однак пережитий ними досвід назавжди змінив родину.

Народила третю дитину в перший день повномасштабної війни

Свою історію розповіла і мама Оксана Остапенко. Вона була вагітна третьою дитиною. Пологи планувалися на 25 лютого. Через ускладнення 22 лютого її госпіталізували. Лікарі вагалися, чи проводити операцію негайно, чи зачекати.

24 лютого о четвертій ранку Оксана прокинулася від болю. Невдовзі пролунали вибухи. Медперсонал намагався її заспокоїти, але з новин стало зрозуміло – розпочалося вторгнення.

О 9-й лікарі ухвалили рішення про кесарів розтин. О 10:25 народилася її донечка.

«Я усміхалася і заспокоювала інших мам, хоча навколо вже почалася війна», – згадує Оксана.

Того ж дня вона вперше спускалася з немовлям до бомбосховища. Після виписки родина ще кілька днів жила у підвалі.

У ніч на 4 березня, почувши танкові постріли та дізнавшись про бої в Броварах, сім’я вирішила виїжджати. Разом із подругою та її дітьми вони рушили у бік Коломиї. Дорога тривала дві доби.

«Це дитя для мене – символ нашого майбутнього. І воно прекрасне попри весь жах, який ми проживаємо», – каже Оксана.

«Київщина 24/7» також повідомляла, що чотири роки тому повномасштабне вторгнення росії стало точкою неповернення для України. Те, що агресор планував як коротку операцію, перетворилося на роки спротиву, єдності та великої відповідальності для українського суспільства.

Читайте також: Чотири роки війни на Київщині: 20,5 тисячі зруйнованих об’єктів і 152 підозри окупантам

Фото: Ольга Якимчук, Наш Київ, КМДА

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.

Залишити відповідь