Понад 100 тисяч кілометрів заради підтримки: як працює патронатна служба 46 бригади ДШВ
Про роботу патронатної служби 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України АрміяInform розповів старший офіцер відділення психологічної підтримки персоналу капітан Вадим Волинський.
Що таке патронатна служба та які завдання вона виконує?
— Патронатна служба — позаштатна структура бригади. Основне її завдання — це робота з пораненими військовослужбовцями, їх відвідування по всіх медичних, лікувальних, реабілітаційних закладах у межах України. Не менш важливе завдання патронатної служби — це підтримка сімей загиблих, зниклих безвісти та полонених військовослужбовців.
Потреба у такій структурі значно зросла після широкомасштабного вторгнення. Зразком для наслідування став Благодійний фонд «Янголи» «Азову» та Третьої штурмової бригади. Ми стежимо за їхньою роботою, намагаємося переймати найкращі практики і втілювати їх, виходячи з наявних у нас сил, засобів та фінансових можливостей.
Повноцінно патронатна служба нашої бригади почала працювати у лютому‒березні 2024 року. До цього вже працювали з пораненими, але спочатку вибірково в найближчих госпіталях
Як працюють з пораненими?
— Роботу з пораненими ми починаємо зі взаємодії з представниками медичної служби, медичної роти, цивільно-військового співробітництва. У нас усім цим займаються наші психологи з групи контролю бойового стресу, групи психологічного відновлення. Представники нашої медичної роти надають їм списки військовослужбовців — хто де лікується, і вони їздять по Україні та відвідують поранених
Зазвичай це два екіпажі, в кожному з яких один або двоє представників бригади. За 2024 рік вони подолали понад 100 тисяч кілометрів та відвідали понад 500 військовослужбовців бригади в усіх куточках України. Представники патронатної служби допомагають розв’язувати всі проблемні питання, з якими стикаються поранені — від надання елементарних побутових речей до оформлення всіх потрібних документів.
Проблемних питань може бути дуже багато, але ми їх намагаємося вирішити або власними силами, або вже виходимо на якісь громадські організації, благодійні фонди, волонтерів, які можуть у цьому допомогти. Залучаємо до роботи відомих людей, блогерів, інфлюенсерів для того, щоб привернути увагу до поранених військовослужбовців, які потребують нашої допомоги та підтримки.
Якими є мета і результати роботи з пораненими бійцями бригади?
— Основна мета це допомога та підтримка пораненого військовослужбовця. Також це спосіб показати, що нікого не залишили напризволяще. Щоб кожен відчував: про нього не забули, питання вирішуються, а бригада піклується про своїх.
Робота патронатної служби дуже гарно впливає на наших бійців, підвищує їхній моральний стан та бойовий дух. Завдяки цьому більше військовослужбовців після поранень хочуть повернутися до своїх підрозділів і знов стати в стрій. Також це підвищує репутацію бригади, Десантно-штурмових військ та Збройних Сил України в цілому.
Одна зі складових всебічної допомоги пораненим — оформлення всіх необхідних документів. Боєць повідомляє про проблемне питання і ми відразу на місці телефонуємо заступнику командира батальйону з психологічної підтримки персоналу і стараємось одразу все вирішити. Він, відповідно, вступає далі у взаємодію з іншими представниками інших підрозділів.
Зазвичай вдається все вирішити за період від одного до трьох днів. І потім необхідний документ надсилаємо поштою бійцю туди, де він перебуває. Це така бюрократична процедура, але в армії справді дуже багато паперової роботи, яку повинен хтось виконувати та робити це якісно.
Як патронатна служба працює з родинами загиблих бійців?
— Розповім, як ми працювали 2024 року. Спільно із представниками цивільно-військового співробітництва зібрали списки, яка в нас є кількість дітей у родинах загиблих, зниклих безвісти та полонених бійців. Налагодили взаємодію із дирекцією кондитерського заводу «Рошен» і до Міжнародного дня захисту дітей 1 червня провели для дітей захід з аніматорами та подарунками: дітям до 7 років подарували конструктори «Lego», 8‒12 років — планшети, а 13‒18 — мобільні телефони.
До Дня знань 1 вересня також відбулася спільна з волонтерами акція — ми надіслали шкільні рюкзаки та набори канцелярського приладдя дітям, які йшли до першого класу. Декого навіть вдалося відвідати особисто, а тим, кого ми не змогли відвідати, подарунки надіслали поштою. Так само було і до Дня Святого Миколая 6 грудня, 25 грудня на Різдво та і 31 грудня на Новий Рік.
Ми також постійно перебуваємо на зв’язку з родинами цих трьох категорій військовослужбовців — загиблих, зниклих безвісти та полонених. Діти та їхні рідні побачили, що бригада пам’ятає про службу та подвиг їхніх синів, батьків, братів та чоловіків, які віддали за Україну найцінніше — своє життя.
У чому полягає специфіка роботи з родинами зниклих безвісти?
— Робота з родинами зниклих безвісти найскладніша, бо людей виснажує саме невідомість. Ми надаємо такі поради:
Саме від матері чи дружини залежить психологічний стан дітей. Важливо взяти себе в руки та звернутися до психологів. Діти відчувають стан матері. Зберігайте для них стабільність, наскільки це можливо, та приділяйте увагу їхнім емоціям.
Ми радимо зменшити час, проведений у телеграм-каналах у пошуках близького. Це виснажує та шкодить психіці. Натомість зв’яжіться з підрозділами, де служив зниклий безвісти, його побратимами чи свідками подій, щоб отримати більше інформації.
У багатьох регіонах діють безкоштовні програми підтримки родин зниклих безвісти чи полонених. Багато адміністрацій та центрів ветеранів мають програми підтримки, де родина може отримати юридичну, психологічну та практичну допомогу. Ми також надаємо контакти таких організацій.
Якщо ви припускаєте, що ваш близький потрапив у полон, зверніться до Червоного Хреста чи інших гуманітарних організацій, які займаються зв’язком із полоненими.
Як можна підтвердити факт перебування військового у полоні?
— Достовірно підтвердити інформацію про перебування військовослужбовця у полоні можна через Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Як показує практика, зробити це можна тільки так. Саме там мають підтвердити, яку людину зафіксовано на відео, виявленому на інформаційних ресурсах окупантів.
Працювати з родинами зниклих безвісти необхідно якнайбільше, постійно перебувати із ними на зв’язку. З цією метою ми проводимо різного роду брифінги, організовує відеоконференцзв’язок, працюємо спільно з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими. Це роблять наші представники цивільно-військового співробітництва.
Також у патронатної служби є сторінки у соціальних мережах, на яких ми публікуємо інформацію про те, куди можна звернутися за наданням психологічної допомоги та підтримки членам родин військовослужбовців, які зникли безвісти. Це також важливий аспект роботи.
Чи варто публікувати оголошення про пошук зниклих безвісти у соцмережах?
— Суто по-людськи я розумію, чому люди так чинять. Вони хочуть займатися якоюсь діяльністю, щодо якої вони вірять, що вона матиме результат, принесе користь. Однак робити цього насправді не варто, бо більше інформації, ніж військова частина, вам ніхто не надасть, натомість так можна завдати серйозної шкоди військовослужбовцю, який перебуває у полоні.
Виставляти у відкритий доступ фото, публікувати персональні дані — прізвище, військове звання, посаду, підрозділ чи бригаду, в якій служить військовий — це дуже погана ідея. Оприлюднення такої інформації здебільшого шкодить, ніж приносить користь.
Маючи більше інформації про військовослужбовця, ніж він надав сам, ворог зможе знайти додаткові важелі впливу та тиску на нього. Дізнавшись про звання та посаду окупанти почнуть вимагати від нього надати цікаву їм інформацію. Тому публікувати такі оголошення не варто, бо вони тільки нашкодять.
У чому полягає специфіка роботи з родинами полонених?
— Цим людям слід надавати психологічну підтримку, пояснювати та переконувати, що рано чи пізно все погане закінчується. Психологи, представники патронатної служби відвідують родини полонених, допомагають впоратися з напругою, подолати зневіру. Людям дуже важливо бачити, що вони не лишаються зі своїм горем, зі своїми проблемами сам на сам.
Так само психологи працюють з родинами важкопоранених бійців, які мають особливі потреби та яким потрібен особливий догляд. Важливу роль відіграє наша капеланська служба, яка задовольняє духовно-релігійні потреби таких сімей, допомагає їм не зневіритися й не опустити руки. Це завжди має хороший результат.
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram
Фото Руслана Тарасова та з фотоархіву 46 окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України
Джерело: Інформаційне агентство АрміяInform
2025-01-16 06:27:00