Про це у своїй статті на ZN.ua пише журналіст Юрій Ніколов

Йдеться про відкликання 100 тис. мін, яких вистачило б на пів року економного витрачання. Так, 120-мм міна з’явиться у військових хіба що через місяць-другий, скоріш за все імпортна.

У 2023 році, коли ПДФО направили із місцевих бюджетів до державного, було заплановано 43 млрд грн на збільшення виробництва зброї в Україні, а саме для підприємств “Укроборонпрому”. Йдеться не про збільшення закупівель зброї, а саме про збільшення можливостей заводів її випускати.

За даними Ніколова, взимку 2023-2024 років у Міноборони та Мінстратегпромі проходили наради щодо цього. 6 лютого 2024 року в Міноборони розглядали питання щодо укладання контракту між АОЗ і оборонним заводом X (назву підприємства не розкривають із безпекових міркувань. – Ред.).

“Начальник Центрального управління координації зовнішньоекономічної діяльності МО генерал-майор Євген Замотаєв довів необхідність виконати рішення ставки Верховного головнокомандувача та Ради нацбезпеки і оборони України щодо невідкладного укладання контрактів на постачання боєприпасів передусім із вітчизняним виробником, що і запропонувала АОЗ. Присутній на нараді начальник Департаменту державного гарантування якості Міноборони Євген Курбет не заперечив проти нарощування контрактів із заводом Х. Відтак, на нараді вирішили рекомендувати АОЗ опрацювати проєкти контрактів із заводом на різні види боєкомплектів. У тому числі на постачання 120-мм мінних пострілів в обсязі 300 тисяч із можливістю збільшити обсяги до 370 тисяч.

Наче все за планом, а от далі відповідальні особи хакнули власну систему запобіжників проти неякісного товару, щоб “маржа” осідала у відомстві Камишина”, – йдеться в матеріалі.

Так, у січні 2024 року військове представництво Міноборони перевіряло спроможність заводу X виготовляти міни, авіабомби та артснаряди різних калібрів.

Воєнпред (представник Головного управління технічного оцінювання та контролю якості озброєння та військової техніки Міністерства оборони України) вказав на наступні ризики:

• поставка порохів, вибухових речовин;
• підготовка кваліфікованого персоналу, виробничих площ і додаткового технологічного оснащення;
• безперервна робота персоналу та електроживлення.

Також, за словами воєнпреда, не було освоєно серійного виробництва підривника М-12 (деталь на головці міни, яка відповідає за кінцевий вибух при влучанні). Попри те, що техумови на нього у заводу вже були.

Проте згодом воєнпред підписав позитивний висновок: “Підприємство в цілому спроможне забезпечити виконання робіт з виготовлення та постачання виробів в наступних обсягах…”. Про міни 120-мм було вказано, що завод може виготовляти 300 тисяч штук на рік з урахуванням завантаженості.

Агенція оборонних закупівель перед укладенням контракту вирішила уточнити у воєнпредів, чи може виготовити підприємство обіцяне. Оскільки потужності заводу вже прострілювалися російськими ракетами. 9 лютого АОЗ отримала від воєнпреда ще кращий висновок – з урахуванням завантаженості завод може робити 670 тисяч мін на рік. Тому 14 лютого було укладено великий контракт на поставку 120-мм мін із заводом.

Пізніше АОЗ попросила ще раз оцінити спроможності заводу. На що отримала від воєнпредів запевнення, що додаткова перевірка не потрібна, оскільки його перевіряли у 2023 році. Зі звіту зникли ризики щодо виробничих площ і кваліфікованого персоналу та згадка про відсутність серійного виробництва підривника М-12. Зникнення згадки про підривники, за словами Ніколова, стало однією зі складових катастрофи.

“Усі ці звіти лягали на стіл керівництву Міноборони. Умєров не міг не зауважити неадекватної оцінки спроможностей заводу його підлеглим, але не зважав на це. Або не хотів доповідати Зеленському про нереалістичність потужних амбіцій. Або не прагнув відмовлятися від освоєння мільярдних потоків на пару з Камишіним, одним із небагатьох незамінних менеджерів сучасності, за версією Банкової.

Перші 120-мм міни з заводу Х поїхали на фронт у червні. Про великі проблеми з ними тоді справді чутно не було. Потім була перерва на пару місяців, і у вересні завод продовжив поставки. Отоді проблеми і почалися”, – зазначив журналіст.

Із 18 вересня по 10 листопада було проведено стрільби.

Які проблеми із мінами вдалося виявити

• міни відхилялися від точки прицілювання на 100–600 метрів по дальності;
• були невиходи мін зі ствола міномета;
• нерозриви мін у цілі;
• міни падали на траєкторії польоту на відстані 10–150 метрів від міномета;
• при зміні прицілу міна неправильно змінювала дальність польоту;
• поодинокі випадки невиходу металевої частини міни з труби, догоряння пороху в стволі.

За словами Ніколова, воєнпред жодним чином не фіксував цих проблем. Ба більше, невідомо, скільки і яких мін він перевіряв перед відправкою на фронт.