46-й президент США Джозеф Робінетт Байден завершить свою каденцію та піде з посади вже за декілька днів – 20 січня. Час його президентства співпав з найважливішим та найскладнішим періодом в історії сучасної України: повномасштабною війною з РФ.

Розпочата на тлі глобальних викликів, каденція Байдена увійшла в історію як час найбільшої підтримки України з боку США та водночас період великої війни, якої Європа не бачила з часів Другої світової. Америка та особисто Байден виявилися ключовими союзниками України в боротьбі проти російської агресії, але разом із тим дії президента США були сповнені прорахунків, помилок та недоліків, наслідки яких Україна відчуває донині і відчуватиме ще дуже багато років.

Цей період відзначається величезною допомогою з боку США, але також і важкими втратами, тривалими бойовими діями та відсутністю чіткої стратегії для їх припинення. Як це часто буває в складних політичних процесах, оцінити дану ситуацію однозначно дуже складно, якщо взагалі можливо.

Як президентство Байдена вплинуло на Україну? Якими були головні досягнення та ключові помилки? Який підсумок можна підбити? Політичний оглядач UA.News Микита Трачук разом із експертами розбирався в питанні.

 

Плюси президентства Байдена для України

Перше і головне – це безпрецедентна допомога, що стала порятунком для держави в кризовий момент. Джо Байден увійшов в історію як президент, чия адміністрація надала Україні найбільшу допомогу за весь час її новітньої історії. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році США стали найсистемнішим донором військової, фінансової та гуманітарної підтримки для України. Ці пакети підтримки включали в себе постачання систем HIMARS, ЗРК Patriot, танків Abrams, боєприпасів, сучасних високоточних далекобійних ракет та іншого озброєння.

Загальна сума цієї допомоги становить приблизно 177 мільярдів – таку цифру називав президент Володимир Зеленський. Щоправда, він акцентував на тому, що майже половину цих коштів Київ так і не отримав. Але експерти сходяться в думці, що не менше 100 мільярдів Україна все ж залучила.

Ця підтримка стала ключовою для виживання української держави у перші місяці війни, коли російські війська вже стояли біля столиці. Зміцнення Збройних сил України дозволило зупинити наступ агресора та перейти до контрнаступальних дій у 2022-2023 роках. І в цьому є ключова та особиста заслуга Джо Байдена.

Другий момент – глобальне лідерство США у створенні антиросійської коаліції. Америці за часів Байдена вдалося мобілізувати весь західний світ на підтримку України. Його адміністрація стала двигуном і «локомотивом» створення антипутінської коаліції, яка включила десятки країн, серед яких держави НАТО, ЄС, Велика Британія, Канада, Японія, Австралія та багато інших.

Власне, формат «Рамштайн» і є справжнім показником єдності західного світу: понад 50 держав об’єдналися задля допомоги Україні, і керували цим процесом саме Сполучені Штати. Багато в чому саме завдяки Америці та особистій позиції Байдена Київ отримав підтримку від десятків країн, а наша боротьба стала спільною для всього Заходу.

США також стали ініціатором жорстких санкцій проти Росії, які обмежили її економічні можливості та продовжують тиснути на економіку країни-агресорки. Також за каденції Байдена Вашингтон сприяв розширенню НАТО. У 2023 році до альянсу приєдналася Фінляндія, а вступ Швеції вже перебуває на фінальній стадії. Ці кроки змінили баланс сил у Європі та зміцнили загальну безпеку регіону.

Третій головний плюс – США стали «законодавцями моди» у підтримці України. Усі ключові рішення щодо допомоги ухвалювались за ініціативи США. Від постачання зброї до фінансових вливань у бюджет України — Америка стала прикладом для інших союзників. Саме Байден першим озвучив ідею масштабної підтримки, яка стала орієнтиром для Європи, Канади, Японії, Австралії та інших партнерів.

Якби не політична воля Вашингтона, підтримка України з боку багатьох країн стала би сильно скромнішою. Та ж Європа стовідсотково допомагала би значно менше та обережніше. А це знову поставило б під загрозу сам факт існування української держави в її сучасному виді.

Помилки та недоліки

Як ми вже зазначили на початку матеріалу, однозначної оцінки президентства Байдена бути не може. Адже з вагомими та беззаперечними досягненнями рука об руку йдуть системні помилки та серйозні недоліки, які сильно вплинули на загальну ситуацію.

Перше і головне – повний провал у стримуванні Росії. Байден залишиться президентом «незупиненої війни» та війни, яка продовжилася після нього.

Мабуть, найбільший провал адміністрації 46-го президента США — це те, що вона не змогла запобігти великому російському вторгненню. Незважаючи на численні попередження розвідки про підготовку Москви до вторгнення, США обмежилися дипломатичними заявами та частковими постачаннями озброєння в 2021 році.

Однак що це було за озброєння? Найсерйозніші види зброї, які нам тоді передавали – переносні зенітно-ракетні комплекси на кшталт Stinger чи Javelin. Була й стрілецька зброя, набої, каски, медикаменти, тощо. Але хіба можна воювати цим проти сотень танків, літаків, іншої важкої техніки? Звичайно що ні. Україну фактично готували до партизанського опору, явно не вірячи, що у випадку вторгнення Росії Київ вистоїть бодай якийсь значний час.

Дії Вашингтона були занадто обережними. Відсутність жорстких санкцій заздалегідь, недостатнє зміцнення української обороноздатності та намагання «не провокувати Росію» призвели до того, що Кремль почувався вельми впевнено і хвацько розпочав свою руйнівну агресивну кампанію саме за часів каденції Байдена.

Другий момент – несвоєчасність і обмеженість підтримки. Хоча допомога США була безпрецедентно масштабною, її все одно часто не вистачало, до того ж у найкритичніші моменти. Наприклад, поставки систем ППО затягнулися на місяці, що дозволило Росії завдавати масованих ударів по українській інфраструктурі (як військовій, так і цивільній) і забезпечити собі повне домінування в українському небі на початку війни.

Зволікання з наданням систем залпового вогню HIMARS, танків Abrams, далекобійних ракет ATACMS, винищувачів F-16… Список можна продовжувати дуже довго. Все це коштувало Україні значних втрат: десятків тисяч життів, зруйнованих будинків, загарбаних ворогом територій. Політика Байдена часто базувалася на побоюванні ескалації та стратегії «контрольованого хаосу», що виглядало неприйнятно та навіть відверто цинічно з точки зору країни, яка боролася за виживання, щоденно втрачаючи при цьому своє майбутнє.

Нарешті, останнє за списком, але не за важливістю – відсутність стратегії мирного завершення війни. Це ще один суттєвий недолік: нездатність або небажання США епохи Байдена запропонувати дієвий план для досягнення миру. Байденівська адміністрація обрала шлях тривалої підтримки України з метою виснаження Росії, але не зробила ніяких реальних кроків для завершення бойових дій.

І ось Байден за три дні залишає свою посаду. Війна ж триває майже три роки, Росія досі не виснажена, і кінця-краю кровопролиттю на горизонті поки що не видно.

Багато в чому так сталося через те, що дипломатичні ініціативи з боку Вашингтона були мінімальними і формальними. Вони більше стосувались підтримки санкцій, ніж активного пошуку дієвих рішень. Це викликало в багатьох сумніви: чи є для США головною метою перемога України? Чи, скоріше, задачею було лише ослаблення путінської Росії у власних геополітичних інтересах?

І хоча представники Білого дому неодноразово казали, що Україна має саме перемогти на полі бою і вони в це вірять, реальні дії часто свідчили про інше. Це помічали як звичайні громадяни, так і, зокрема, українські експерти.

Думки експертів

Агентство UA.News звернулося до відомих політологів з пропозицією оцінити президентський термін Джо Байдена з точки зору України. Експерти продовжили магістральну думку нашого матеріалу: цей період був дуже і дуже неоднозначним.

Так, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко зазначає, що за президентства Байдена були як очевидні плюси, так і відверті мінуси. А ще експерт вказує на занадто завищені очікування, які Київ мав по відношенню до голови американської держави.

«З президентством Байдена у багатьох в Україні завищені очікування. Бо коли він ще був віцепрезидентом за Обами, він неодноразово бував в Україні і багато хто його знав. Було очевидна і його певна симпатія до України, тож очікування були великі. Але як можна оцінити його президентство по відношенню до України зараз? Неоднозначно. Неможливо оцінити ані позитивно, ані негативно.

В чому позитив? В першу чергу, політика США вже під час війни. Якби не підтримка — велика, безпрецедентна — з боку Сполучених Штатів під час президентства Байдена, нам би не вдалося вистояти проти російської агресії. Ми отримали величезну допомогу — точно більше 100 мільярдів доларів — і саме США стали найбільшим донором для України. Байден завжди сприяв великим масштабам надання допомоги, і це головне його досягнення. Думаю, за це ми маємо бути вдячні 46-му президенту США. Його особиста роль в цьому була дуже великою», – зазначає політолог.

Тим не менш, Фесенко називає і мінуси. І їх, насправді, навіть більше, аніж плюсів.

«США не змогли зупинити Путіна від нападу на Україну. Ми не знаємо точно, чи міг Байден взагалі це зробити. Але підготовка нападу була очевидною. США ніби й намагалися якось утримати РФ, але по факту зробити цього не вдалося. І було дуже помітно, що США не надто вірили, що ми вистоїмо і витримаємо російський напад. Через що обсяги допомоги до вторгнення були дуже обмеженими і недостатніми. Це зіграло негативну роль, бо Путін був упевнений, що американці не стануть особливо нас захищати. Та й допомога в 2022 році почалася не відразу, а десь у травні.

В чому була проблема з американською допомогою? Нам допомагали так, аби ми не програли, але не так, щоб перемогли. Обмеженість, непослідовність допомоги , відсутність потрібного масштабу — ось головна проблема», – каже Фесенко.

Політичний експерт нагадує, що США постійно стримували Україну. Байден не надавав своєчасно майже всі види зброї: від ППО до танків, від HIMARS до ATACMS. Важливі види озброєнь доводилося «вибивати», а ЗСУ вони потрапляли із запізненням. Це типова проблема часів президентства Байдена, вважає політолог.

«Ще один мінус: на жаль, США не проявили активної позиції в питанні запрошення України до НАТО. Не йшлося навіть про вступ… Але символічний крок, підтримка в політичному сенсі – це можна було б зробити. Але не зробили. І тут є ключова позиція особисто Байдена», – зазначає Фесенко.

Політолог резюмує: стратегія Байдена – допомагати «скільки треба» по часу, а не по результату. Це призвело до війни на виснаження, яка вигідніша РФ, а не Україні.

Директор Інституту світової політики Євген Магда дотримується схожої думки. Експерт каже, що каденцію Байдена з точки зору України неможливо оцінити якось однозначно. Магда акцентує на тому, що в багатьох українців дійсно були високі очікування від 46-го президента США. Однак врешті сталося не зовсім так, як гадалося.

«Байден раніше неодноразово бував в Україні, і було чимало підстав сподіватися, що він стане тим політиком, який зможе надати Україні максимально масштабну та ефективну допомогу. Після вторгнення так і сталося, це була справді масштабна підтримка на багато десятків мільярдів доларів. Однак парадигма цієї допомоги була в тому, щоб дозволити Україні не програти, але не створити умов для української перемоги. І це, на мою думку, найбільша проблема в двосторонніх відносинах за президентства Джозефа Байдена», – коментує політолог.

Чому сталося саме так – багато припущень. Але експерт акцентує на тому, що це вже просто є об’єктивним фактом.

«Сполучені Штати залишаються стратегічним партнером України, і вони будуть таким партнером надалі. Але хочу сказати, що наскільки я розумію логіку адміністрації Трампа, там будуть намагатися максимально активно піддати критиці демократів за їхні дії щодо підтримки України. Будуть звинувачувати їх в корупції, в наданні допомоги, яка не завжди була ефективною. І, очевидно, будуть говорити про фінансові зловживання. А вістря цього удару спрямують насамперед на Байдена. Не дивлячись на його поважний вік, битимуть саме по ньому», – резюмував Євген Магда.

А от директор Українського інституту політики Руслан Бортнік президентство Джо Байдена оцінює переважно негативно. На думку політолога, цей період для України є часом невиправданих мрій та провалу мирних ініціатив, що й призвело до війни.

«Епоха Байдена для України – це епоха провалу мирних перемовин, початку бойових дій та нереалізованих мрій України про членство в НАТО, мрій про стратегічне партнерство з США. Це нездатність зупинити Росію. Однак це і безпрецедентно широка підтримка Америки під час війни, хоча й завжди ця підтримка була занадто повільною, не випереджаючою, а реакційною на події на фронті.

При Байдені так і не ухвалені фінальні стратегічні рішення. Не підписаний договір про колективну оборону, не підтриманий український вступ до НАТО. Не вирішені питання безвізового режиму з США, зони вільної торгівлі, доступу до ринків і всього того, що зробило б Україну справжнім стратегічним партнером для США. Епоха Байдена – це той час, коли стало зрозуміло: США не збираються віддавати Україну Росії, але так і не ухвалили рішення, що з Україною взагалі робити. Яке місце в західному світі їй призначено», – впевнений Бортнік.  

Експерт зазначає, що рівень американської підтримки, звичайно, був безпрецедентний. І в основному завдяки саме позиції США нам активно допомагав ЄС та інші партнери по всьому світу. Завдяки цій підтримці ми вціліли як держава, і про це можна говорити безапеляційно.

«Але все ж Україна поки що не стала частиною західного світу. І досі Байден чомусь так і не прийняв рішення, яке місце Україні на геополітичній карті. Він залишає Україну в ситуації геополітичної невизначеності, і тепер вже Дональд Трамп буде розв’язувати ці задачі», – резюмував Руслан Бортнік.

Президентство Байдена як символ війни

Підбиваючи підсумки, можна зробити висновок, що для України президентство Джо Байдена залишиться в історії як час безпрецедентної допомоги, але водночас і як епоха довгої важкої війни, яка змінила наше суспільство і країну назавжди. Так, Байдену вдалося згуртувати світ навколо України. Але його адміністрація не змогла зупинити найбільшу трагедію сучасної Європи, а після того, як вона вже сталася, не змогла або не захотіла швидко знайти якесь мирне рішення.

Україна цінує підтримку американського народу, без якої наша держава не вистояла б у ці важкі роки і особливо на початку повномасштабного вторгнення. Але Байдену не вдалося ані запобігти війні, ані забезпечити її завершення. Його президентство залишає вкрай полярне, неоднозначне враження: з одного боку, ми отримали надійного союзника, з іншого — зіткнулися з довгою і виснажливою боротьбою, кінця якій поки не видно, а ключовий партнер не здатний нічого з цим вдіяти.

Резюмуючи, президентство Байдена для України — це час великих надій і гірких розчарувань, час героїзму і важких втрат. Але головний підсумок цієї епохи очевидний: вона запам’ятається як часи страшної війни, а отже, як період, який аж ніяк не можна оцінити позитивно. Період, якого б краще ніколи не було. Але маємо що маємо, тож треба робити висновки з помилок та рухатися далі.

Микита Трачук