Про Богдана в селі говорили різне, і не завжди добре. Тому Уляна навіть не звертала на нього уваги, хоч хлопець був і гарний, і розумний. Все змінилося, коли після закінчення навчання Богдан повернувся додому до своєї дівчини Лесі. Дівчина начебто чекала його, але тільки для людського ока.

Ходили чутки, що на заробітках Леся не сумувала й весело проводила час з іншими. Тож, коли Богдан прийшов до неї додому, вона навіть не запросила його в хату. Сиділи трохи на подвір’ї, після чого Леся прямо заявила:

— Я за тебе заміж не вийду. Уже не хочу, передумала.

Весілля, яке вони так планували, скасували. Богдану було дуже прикро, і в розпачі він зібрав речі та поїхав за кордон. Його довго не було, минуло майже три роки.

Коли він повернувся, то знову був сам. Мати Богдана почала хвилюватися, що не дочекається онуків, а люди в селі перешіптувались: “От Леся ж мала рацію, він нездалий”.

За цей час сама Леся встигла вийти заміж, розлучитися і виховувала двох дітей, періодично їздячи на заробітки в Польщу.

Тим часом мати Богдана захворіла. Чоловіка вдома не було, і Уляна, маючи медичну освіту, вирішила відвідати хвору. Жінка була рада гості й попросила допомогти зварити борщ для сина, бо він мав приїхати наступного дня і дуже його любить. Уляна наполягла, що хворій не можна вставати, і сама зварила борщ, принісши його вранці.

Наступного дня, закінчивши роботу, Уляна поспішила додому, бо треба було звозити сіно до оборогу. Раптово почав збиратися дощ, і вони поспішали закінчити. Уляна вилізла на оборіг, приймаючи сіно, яке їй подавали знизу. Робота йшла швидко, але дівчина трохи обурювалася, що батько її не жаліє.

Коли все було зроблено, Уляна почала спускатися вниз і побачила, що допомагає їй не батько, а Богдан. Він прийшов подякувати за борщ, побачив, що вони з сіном пораються, і вирішив допомогти. Після цього мати Уляни запросила його на обід.

Пізніше Богдан згадав, що забув повернути каструлю. Уляна вирушила до нього, щоб забрати її. Так їхні зустрічі стали частішими, і між ними зародилося справжнє почуття.

Згодом Уляна та Богдан одружилися і народили донечку. Виявилося, що Леся даремно його зганьбила — хлопець був чудовим чоловіком і господарем.

Селяни перестали підтримувати Лесю, і вона згодом виїхала шукати нове місце для життя.