Про весілля й мови бути не може, якщо твоя Катя церкву не змінить! – Мама до сказу мене доводить. І всім вже байдуже на наше кохання
Про весілля й мови бути не може, якщо твоя Катя церкву не змінить! – Мама до сказу мене доводить. І всім вже байдуже на наше кохання
Адже батьки наші вже навіть не розмовляють. Ми з Катериною живемо в одному місті. Знаємо один одного все життя, хоча й зустрічатися почали чотири роки тому. Ми щиро кохаємо і вже давно мріяли побратися. Лишень все чекали, коли закінчиться війна.
Та потім мене мобілізували та все в житті змінилося. Я вирішив не відкладати щастя на потім. І зробив коханій пропозицію. І лишень згодом повідомив батькам.
Спочатку ми не планували весілля. Але згодом вирішили все ж зробити невеличке. Хотілося просто зібрати дорогих нам людей. Найбільше ми мріяли про гарне вінчання, адже для обидвох це важливо. Та якось так склалося, що ми ніколи детально про це не говорили. І ось організацією свята займались наші батьки. І за кілька місяців до назначеної дати Катя подзвонила мені. Вона була в розпачі. Так плакала, що я не міг слів розібрати.
– Що трапилось? Поясни нормально!
– Весілля не буде. Наші мами остаточно пересварились.
– Чого це? Як так?
– Через вінчання. Не змогли церкву обрати.
І тут раптом я все збагнув. Річ у тім, що усім мої рідні католики, а батьки Каті – парафіянин православної церкви московського патріархату. От саме через це вони пересварились. Моя мама – дуже сувора жінка, принципова, особливо в питаннях релігії. Чесно кажучи, і я не схвалюю самого існування церкви, котра має бодай якісь зв’язки з ворогами. Та моя майбутня теща – зовсім іншої думки, впевнена, що лише їхній храм від Бога.
Я вирішив поговорити з мамою. Та коли подзвонив, вона була розлючена:
– Про весілля й мови бути не може, якщо твоя Катя церкву не змінить!
– Мамо, що ти таке говориш?
– Те й кажу. Нехай твоя дружина перейде в нашу церкву. Це правильно! Ти ж чоловік!
Насправді я думаю, що мама має рацію. Але щойно починаю говорити про це з коханою, вона ображається. Каже, що тоді батьки з нею не будуть спілкуватися.
Зараз я на фронті та тепер навіть не хочу повертатись додому. Зовсім не хочеться цих сварок. Я так кохаю Катю і давно мріяв про весілля. Але як тепер бути? Що б робили ви на моєму місці?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!
Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими! 💬