Бо плани побачитися з рідними на Різдво зірвалися: квитків на автобус з Лісабона до Львова вже не було, та й робота мене тримала. Доглядала за сеньйорою Марією, чудовою літньою жінкою. Їй вже за 80, але вона досі ходила самостійно, хоча й потребувала допомоги. Робота полягала в тому, щоб супроводжувати її на прогулянках, візитах до лікаря та допомагати на віллі і в садку. Ну і ще її песика Паппіно вигулювати.

Робота не бий лежачого, як то кажуть. Я жила в пані Франциски безкоштовно та отримувала хорошу зарплату. 

Її діти жили далеко: донька в Парижі, а син – в Неаполі, тож я навіть супроводжувала сеньйору в поїздках до них. Мені оплачували дорогу, не брали ні копійки за проживання та ще й на додачу могли сувеніри подарувати. 

Ця робота була дуже вигідною, і я встигла відкласти 5 тисяч євро, які планувала витратити на ремонт своєї квартири. Раніше вже купила доньці житло, допомогла з весіллям та час від часу якісь 200-300 євро висилала для онуків на подарунки.

А тепер вирішила облаштувати свій дім. У Львові маю невеличку двушку, ремонт там старий-старезний. Порахувала, що якраз 5 тисяч вистачить, аби купити нові меблі та техніку. Хотіла все якісне та щоб довго служило. 

Приїхала додому аж 27 грудня ввечері, мене зустріли Ірина та зять. Поки вдома гралася з онуками, донька почала розбирати сумки. Я ж раділа, що нарешті вдома.

Наступного ранку, коли взялася рахувати привезені гроші, виявилося, що у згортку бракує 1 500 євро. Я рахувала кілька разів, але сума не сходилася. Злякавшись, почала дзвонити доньці:

– Іро, в мене зникли гроші! Може, випали в автобусі?

Донька відповіла спокійно:

– Я взяла їх. Думала, це подарунок на свята. Тим більше, онукам потрібні теплі куртки на зиму.

Просто отетеріла. Спочатку не могла повірити, що моя власна донька могла так вчинити. Потім вибухнула від люті:

– Який ще подарунок?! Ірино, я ці гроші відкладала на ремонт своєї квартири! Вже купила тобі житло, оформила все, а тепер хочу нарешті подбати про свій затишок! 

– Ну, мама, знаєш, як зараз важко. Куртки дорогі, а ще треба онукам нове взуття. Думала, зрозумієш. Тим паче, ти і так закордоном, навіщо цей ремонт?

– Зрозумію?! Ти навіть не спитала мене! Просто взяла мої гроші, ніби маєш наче право! Доню, я працювала в чужій країні, доглядала чужу людину, щоб заробити на ремонт! А тепер, коли вирішила хоч щось зробити для себе, ти так чиниш?

Сама казала, що все робиш заради нас. А тепер що, свої інтереси ставиш вище за родину? Ти егоїстка!

– Так, тепер ставлю! Бо якщо не подбаю про себе, то хто подбає? Ірино, я дала вам усе, що могла. Але це не означає, що маєте право на мої гроші без дозволу!

Донька спалахнула:

– Та що ти взагалі хочеш? Ми теж маємо свої потреби! Он онукам треба…

– Ірино, дітям треба, щоб їхні батьки дбали про них! І якщо цього не розумієш, то це проблема!

Скандал розгорівся не на жарт. Відчувала, як горло стискається від сліз, але стрималася. Донька ображено скинула трубку. 

Я залишилася сама, з важким серцем і відчуттям, що мене зрадили. Правда, того ж вечора зять привіз кошти (але у гривнях, певно, вже встигли євро поміняти і думали шопінг влаштувати). Однак, ні привіт, ні папа  тільки кинув згорток на полицю т пішов, гучно грюкнувши дверима. 

Але всередині було тверде рішення: більше не дозволю ні доньці, ні іншим ставити мої інтереси на другий план.

Настав час дбати про себе!