Приїхала я з Іспанії додому, продала квартиру, підшукала собі гарний варіант будиночка, і ось тут мої сини, а точніше невістки, почали говорити, що мені одній будинка цілого не треба, вистачить і квартири. А гроші, виручені за бабусину квартиру, я маю віддати їм

Життя

Я приїхала додому, бо вирішила продати свою стару квартиру, і купити нову. В Іспанії я пропрацювала 18 років, і основне моє бажання було забезпечити себе і дітей житлом.

Я вийшла заміж в 19 років, а в 20 вже у мене народився перший син. Чоловік після весілля привів мене до своєї мами, так я з нею в її квартирі і прожила 20 років, поки на заробітки не подалася. Жити з свекрухою було дуже непросто, це була звичайна двокімнатна квартира з маленькою кухнею, на якій не можна було навіть розминутися.

У нас з чоловіком народилося два сина, я постійно думала про те, що дітям треба щось дати, а що ми можемо дати, якщо самі нічого не маємо. Про заробітки чоловік нічого і слухати не хотів, казав, якщо мені треба, то щоб я сама і їхала.

Я дочекалася слушного моменту, коли мої хлопці вже пішли вчитися, і сказала чоловікові, що якщо він не хоче, то поїду я. Він не мав нічого проти, а от від свекрухи я тоді вислухала різне.

Подалася я в Іспанію, і хоч було важко з роботою, та легко на душі, бо за роки спільного життя з свекрухою я пережила стільки, що жодна робота не могла з цим зрівнятися.

Я почала заробляти, але гроші додому не присилала, бо хотіла зібрати необхідну суму для покупки квартири. Через 5 років я придбала одну квартиру, ще через 5 іншу, і таким чином я виконала свою основну місію – забезпечила синів житлом. А далі стала заробляти для себе.

За останні роки не стало і свекрухи, і мого чоловіка, то ж квартира, в якій ми жили, залишилася мені. Та я не хотіла в неї повертатися, забагато неприємних спогадів там було. Я мала гроші на нову квартиру, але вирішила, що якщо я продам квартиру свекрухи, то зможу навіть будинок собі купити, все ж на пенсії зручніше у приватному будинку жити.

Приїхала я додому, продала квартиру, підшукала собі гарний варіант будиночка, і ось тут почалися неприємності. Мої сини, а точніше невістки, почали говорити, що мені одній будинка цілого не треба, вистачить і квартири. А гроші, виручені за бабусину квартиру, я маю віддати їм.

Через це мені дуже прикро, мене стільки років не було вдома, я ж про дітей подбала, а вони вважають, що я не маю права забирати гроші від продажу бабусиної квартири собі.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Залишити відповідь