Росія намагається відкрити нові напрямки: які регіони під загрозою
Південний напрямок російсько-української війни стає дедалі важливішим із кожним днем. Активізація бойових дій у Херсонській та Запорізькій областях, масовані артилерійські обстріли, спроби прориву диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) та повідомлення про підготовку російських військ до масштабних наступальних операцій викликають серйозну стурбованість.
Що відбувається на фронті сьогодні, які виклики чекають на Україну в найближчому майбутньому, та які можливі сценарії розвитку подій? Агентство UA.News розбиралося в питанні.
Херсон: новий виток ескалації
Херсон, який українські війська звільнили в листопаді 2022 року, знову став одним з епіцентрів бойових дій. Російська сторона, втративши контроль над містом, не припинила атакувати його з лівого берега Дніпра. Нині місто та прилеглі населені пункти зазнають безпрецедентно інтенсивних обстрілів, унаслідок яких гинуть мирні жителі, руйнується інфраструктура, а нормальне життя стає практично неможливим.
За даними місцевих органів влади, у грудні кількість випущених по місту снарядів може сягати тисячі за 40 хвилин. Російська артилерія обстрілює житлові райони, лікарні, школи, енергетичні об’єкти та місця скупчення людей. Окрім артилерії, ворог використовує міномети та безпілотники-камікадзе для нанесення прицільних ударів.Ситуація ускладнюється й тим, що російські війська намагаються закріпитися на правому березі Дніпра. Зокрема, є інформація про їхню присутність на дачних масивах у районі Антонівського мосту. Ця позиція дозволяє їм вести вогонь безпосередньо по місту та його околицях.
Через близькість окупантів до Херсону сильно страждає місцеве населення. До міста активно долітають КАБи: справжнє прокляття мирних українських міст під час цієї війни. Через те, шо росіяни перебувають в безпосередній близькості до міста, останнє стає зручним полігоном для їхніх атак – в тому числі КАБами, які майже неможливо збити. Приблизно в тому ж режимі, до речі, живе і Харків.
Підготовка до штурму
Один із найсерйозніших викликів для Херсона — можливість нового штурму. Голова Херсонської обласної військової адміністрації на початку грудня заявляв про накопичення російськими силами до 300 плавзасобів, які можуть бути використані для форсування Дніпра. Також противник активно залучає ДРГ, які під прикриттям артилерійських обстрілів намагаються проникнути до міста.
Форсування Дніпра — це складна і ризикована операція. Її неможливо провести просто так, без попередньої підготовки. Російська сторона стикається з низкою об’єктивних труднощів:
- Ширина річки. У районі Херсона Дніпро має ширину близько кілометра, що ускладнює переправу.
- Потужна оборона. Українські війська мають укріплені позиції та сучасну артилерію, яка може ефективно знищувати плавзасоби під час спроби переправи.
- Логістичні проблеми: Для забезпечення штурму потрібна велика кількість ресурсів, включаючи боєприпаси, техніку та особовий склад.
Незважаючи на це, Росія може розглядати штурм Херсона як важливу тактичну мету. Успіх такого наступу дозволив би їй не лише повернути втрачену територію, але й створити плацдарм для подальших операцій у Миколаївській та Одеській областях.
Звичайні мирні мешканці Херсона ж опинилися в умовах гуманітарної катастрофи. Постійні обстріли знищують критичну інфраструктуру, зокрема електромережі, водопроводи та систему опалення. Через перебої з електропостачанням часто відсутній зв’язок, а перебування на вулицях стає небезпечним через загрозу нових ударів.
Місцева влада та міжнародні організації намагаються забезпечити місто гуманітарною допомогою, але обстріли значно ускладнюють її доставку. Частина жителів була змушена покинути свої домівки, рятуючись від постійної загрози. Терор – найулюбленіша тактика росіян.
Запоріжжя: нова хвиля наступу
Не менш складною є ситуація у Запорізькій області. Російські війська активно атакують позиції українських захисників уздовж лінії фронту, зокрема в районах Оріхова та Гуляйполя. Особливу увагу ворог приділяє напрямку Покровська в Донбасі та Великої Новосілки, де помітні спроби розширення зони контролю.
Серед найбільш інтенсивних боїв фіксуються атаки на Новоіванівку та Кругленьке. Російські війська застосовують артилерію великої потужності, авіацію, вогнеметні системи та реактивні системи залпового вогню, намагаючись прорвати оборону українських військ.
Українська сторона демонструє високу ефективність у захисті цих позицій. Наприклад, на окремих ділянках фронту за останній тиждень було знищено десятки одиниць російської техніки та ліквідовано значну кількість особового складу противника.
Запоріжжя є одним із ключових міст Південної України, яке має стратегічне, економічне та військове значення. Російська Федерація, за оцінками аналітиків, може розглядати можливість наступу на це місто, враховуючи його важливу роль у забезпеченні контролю над регіоном.
Взагалі Запоріжжя є стратегічним напрямком для РФ. Про це свідчать наступні деталі:
- Географічне розташування. Запоріжжя розташоване на Дніпрі, що робить його важливим транспортним вузлом для південної та центральної України. Контроль над містом дозволив би РФ створити плацдарм для подальших дій на Дніпропетровськ та інші регіони центральної України.
- Економічна важливість. Запоріжжя є важливим промисловим центром України.
- Логістична роль. Запоріжжя є ключовим вузлом для забезпечення постачання та координації дій Збройних сил України на південному фронті. Захоплення міста могло б послабити здатність України оборонятися в регіоні.
Сценарії можливого наступу наступні:
- Прямий наступ. Росія може спробувати реалізувати масований наступ із тимчасово окупованих територій Запорізької області. Це включатиме використання бронетехніки, артилерії та авіації. Такий сценарій потребуватиме значних ресурсів, враховуючи укріплення ЗСУ та підготовленість оборонних рубежів.
- Обхідний маневр. Альтернативним варіантом може стати спроба обійти місто через Каховку або інші південні райони з метою розірвати логістичні зв’язки ЗСУ.
- Диверсійно-розвідувальні дії. Активізація диверсійних груп та артилерійських обстрілів для створення хаосу серед мирного населення та деморалізації українських військ
Станом на сьогоднішній день українські війська активно укріплюють позиції у Запорізькому напрямку. За даними Генштабу ЗСУ, тривають бої в напрямку Оріхова та Гуляйполя, де російські війська намагаються пробити оборону. У той же час аналітики вказують, що масштабний наступ на саме Запоріжжя потребуватиме значного збільшення військових ресурсів з боку РФ.
Загроза для Дніпра
Окупанти на Донбасі просуваються відносно швидкими темпами: за різними оцінками, їхня швидкість складає приблизно 30 квадратних кілометрів на добу. Звичайно ж, все залежить від напрямку.
Прямо зараз росіяни вже стоять майже біля кордонів Дніпропетровської області. Це підтверджується актуальними картами порталу DeepState. Якщо рахувати по прямій від Новотроїцького та суміжних населених пунктів, то ворог вже стоїть приблизно в 10 кілометрах від області.
Чи підуть росіяни на Дніпропетровщину? Є ймовірність, що так. Ворог намагитметься захоплюватиме стільки української території, скільки зможе. Але станом на зараз прямої загрози, наприклад, обласному центру Дніпру немає. Хоча це не відміняє того факту, що РФ вже підійшли до кордонів області, і вторгнення на Дніпропетровщину може стати реальним вже в найближчі місяці 2025 року.
Стратегічна важливість Півдня
Південний напрямок є ключовим у війні не лише через його географічне розташування, але й через стратегічні ресурси. Контроль над цими територіями забезпечує доступ до Чорного моря, транспортних шляхів і значних аграрних ресурсів України.
Для Росії успіхи на Півдні мають як військове, так і політичне значення. Втрата контролю над Херсоном стала серйозним ударом для Кремля, тому повернення цього регіону залишається пріоритетною метою. Не забуваємо, що український Херсон вписаний в російську конституцію як «русский город». А Запорізька область, у свою чергу, є важливою для забезпечення контролю над сухопутним коридором до Криму.
Для України утримання цих територій є критично важливим. Збереження контролю над Півднем дозволяє не лише зупинити подальше просування російських військ, але й створити умови в майбутньому для деокупації Криму та інших захоплених територій.
У найближчі місяці слід очікувати подальшої ескалації бойових дій на Півдні. Російські війська, ймовірно, продовжать обстріли Херсона, спроби прориву в Запорізькій області та форсування Дніпра. У свою чергу, українська армія зміцнює оборонні позиції, готуючись до можливих атак.
Погодні умови також вплинуть на хід бойових дій. Зимовий період ускладнить маневри та логістику для обох сторін, але водночас може створити умови для заморожування Дніпра, що спростить переправу для ворога.
Південний напрямок залишається ключовим у цій війні. Тут вирішується доля не лише окремих регіонів, але й загальний баланс сил. Україні потрібно зберігати високий рівень координації, використовувати міжнародну допомогу та мобілізувати всі доступні ресурси для захисту своїх територій.
Жителі Херсонщини та Запорізької області, на жаль, і далі залишатимуться під тиском обстрілів і гуманітарних проблем. Їхній внесок у боротьбу за незалежність України — героїчний, і країна має зробити все можливе для їхнього захисту та підтримки. Але, на жаль, місцевим мешканцям варто розуміти, що в найближчі місяці територія їхнього проживання стане ще більш небезпечною та некомфортною.
Російський наступ: проблеми, які стають очевидними
Попри активний наступ Росії на Півдні та Сході України, її потенціал далеко не безмежний, і це варто розуміти. Ця війна все більше розкриває слабкі місця російської військової машини, які проявляються у дефіциті особового складу, техніки та ресурсів. А ще треба розуміти, що ця війна – на виснаження, і поразку отримає той, хто видихнеться перший.
Одна з ключових ознак виснаження російської армії – значні втрати особового складу. Згідно з оцінками західних розвідок та українського Генштабу, втрати серед російських військових давно сягнули сотень тисяч. Навіть російські воєнні блогери, які зазвичай дотримуються пропагандистської лінії, визнають масштаб цих проблем. Вони пишуть про брак мотивованих солдатів і критикують мобілізацію, яка замість професійних військових поповнює фронт недосвідченими та деморалізованими призовниками.
Зокрема, на передову все частіше відправляють людей, які пройшли лише короткий курс підготовки, що значно знижує ефективність бойових підрозділів. Невдоволення зростає навіть серед самих мобілізованих та їхніх родичів, про що свідчать численні відеозвернення до військового керівництва РФ.
Ще одна критична проблема – гострий дефіцит військової техніки. Українські військові все частіше фіксують використання старих радянських танків та артилерійських систем, які давно вичерпали свій ресурс. Російські склади озброєння, які були перевантажені ще рік чи два тому, сьогодні значно спорожніли. Щобільше: санкції Заходу суттєво обмежили здатність Росії виробляти сучасну техніку, особливо ту, яка залежить від високотехнологічних комплектуючих.
Також можна згадати залучення Північної Кореї як постачальника боєприпасів і людського ресурсу. Це демонструє критичний рівень виснаження. Солдати з КНДР не є ознакою сили – це крок відчаю, який лише підтверджує брак власного потенціалу.
Попри всі виклики, ЗСУ продовжують героїчно тримати оборону. Українські сили ефективно використовують сучасну техніку та західну підтримку, демонструючи високу мотивацію та бойовий дух. Російська агресія наразі рухається до межі своїх можливостей. В умовах виснаження особового складу, техніки та ресурсів, її стратегічні перспективи стають дедалі сумнівнішими. Україна, натомість, продовжує отримувати міжнародну підтримку та готуватися до подальших дій, які зрештою можуть стати вирішальними.
Микита Трачук