– Тобі давно треба було б подорослішати! Ванільних мелодрам, до яких ти звикла, у житті не існує! І ще – ніколи, чуєш, ніколи не смій…

– Замовкни! Ти мені нічого не можеш забороняти! Я давно виросла, давно стала самостійною, давно живу, незважаючи на оточуючих, не питаючи їх думки. І ніхто, чуєш, ніхто не сміє вказувати мені, що я маю робити, а що ні! А ти – тим більше! – Рита вперше так різко розмовляла з Андрієм.

Мабуть, її впевненість була настільки очевидна, що чоловік осікся і не наважився нічого сказати навіть після того, як вона покинула місце їхньої зустрічі, гордо піднявши голову.

Рита в той момент була дуже впевнена в собі, категорична та тверда у своєму рішенні. Здавалося, в неї раптово засяяв смолоскип, який висвітлив їй дорогу і додав упевненості в собі. Сідаючи в автобус, дівчина точно знала, як вчинить і які рішення ухвалить…

…Рита була єдиною дитиною в сім’ї. Скільки себе пам’ятала, весь час просила у батьків народити їй сестричку чи братика. Але слабке здоров’я матері важко впоралося з однією вагітністю, на другу батьки не зважилися. А потім батько пішов до іншої, а мама, не змирившись, почала тихо згасати.

Риті не було й двадцяти, коли не стало мами. З батьком після такого вона не хотіла мати нічого спільного, та й загалом до чоловіків почала ставитися насторожено. Це до певного часу слугувало їй захистом.

Вона не відволікалася на хлопців під час навчання, наполегливо будувала кар’єру, доки колеги крутили романи.

Єдине, про що вона мріяла – це дитина. Але прирікати дитину на життя в неповній сім’ї не хотіла.

Однак у тридцять років вона раптово усвідомила, що залишилася зовсім одна. До кінця робочого дня колеги обговорювали майбутній сімейний вечір, рецепти вечері, плани на вихідні. А її такі розмови оминали.

Почавши сумніватися в правильності обраної стратегії самотності, вона послабила оборону й дозволила доглядати за собою колегу, який був тимчасово переведений до них в офіс з іншого міста.

Роман здавався легким і нічим не зобов’язуючим. Рита всіма силами намагалася не прив’язуватися і не закохуватися, що було вкрай складно, адже юнак солов’єм співав про те, як сильно закоханий і як мріє побудувати з Ритою серйозні стосунки.

Вони разом дивилися романтичні комедії і мріяли про ідеальне життя вдвох. До від’їзду у рідне місто Андрія залишалося трохи більше місяця. Молоді люди вирішили, що на цей час він переїде до Рити, щоб не гаяти жодної хвилини дорогоцінного часу.

Тепер і вона мчала додому, немов на крилах, дорогою прокручуючи в голові знайомі рецепти. Хотілося стати для чоловіка кращою, аніж вона була насправді. Вона з радістю готувала йому, прала, створювала затишок. Вперше в житті її так радувала турбота про когось, адже раніше вона не наважувалася навіть домашнього улюбленця завести, проводячи весь час на роботі.

Наближався день розставання. Андрій обіцяв залагодити всі справи у рідному місті і через місяць повернутися до неї.

– Якщо мене там справи не затримають, я за місяць у тебе буду, якщо ні – подзвоню! Чекай мене, і я повернусь! – сказав він їй на прощання і зник.

Коли відведений на залагодження справ місяць пройшов, а Андрій не повернувся, Рита вирішила сама знайти чоловіка.

Мало що, раптом сталося щось погане. Тим більше, що у неї для хлопця були новини: тиждень тому, відчувши вранці слабість, Рита зробила тест на вагітність і дізналася, що скоро стане матір’ю.

Радість від майбутнього материнства стишували лише переживання за Андрія, який не дзвонив, а його телефон весь час був зайнятий чи відключений.

Чуже місто зустріло її шаленою зливою. Довелося майже пів години чекати на потрібний автобус. Адресу Андрія Рита дізналася, коли він у розмові з колегою назвав її для доставки якоїсь документації. Вона ще тоді уточнила, хто отримає документи, якщо чоловік жив один.

– У сусідки є ключі, я пізніше передам їй, щоб зустріла кур’єра.

Піднявшись на потрібний поверх, Рита на хвилину зупинилася. Незвичайне хвилювання не дозволило відразу натиснути на кнопку дзвінка.

Раптом вона почула, як у квартирі дзвінко засміялася жінка, потім дитина, ще дитина. Рита на мить вирішила, що помилилась адресою. Але все ж таки вирішила уточнити, адже в Андрія могли бути гості.

За мить двері відчинила симпатична жінка в яскравому фартушку, з-за якої виглядала білява дівчинка.

Позаду них у кімнаті було видно, як… Андрій і якийсь дивовижно схожий на нього хлопчик, збирають конструктор, сидячи на підлозі! Справжня сімейна ідилія…

– Доброго дня. А ви хто? – здивовано спитала жінка.

– Мені потрібен Андрій.

Побачивши Риту, Андрій на мить побілів і застиг, наче побачив привида. Схопивши куртку, він вивів Риту на сходи, сказавши тій жінці:

– Це по роботі, я зараз повернуся!

Рита глянула на те, що відбувається й застигла від несподіваної здогадки.

Андрій вивів жінку на вулицю і почав сваритися за те, що та приїхала.

– Ти взагалі у своєму розумі? Як взагалі на думку таке прийшло мене вистежувати?

– Ти не приїхав, хоч минув місяць. Я хвилювалася.

– А дзвонити не пробувала? Звідки в тебе моя адреса?

– Я дзвонила, але номер був постійно вимкнений. Андрію, хто це був?

– Точно, я ж тебе заблокував… Не думав, що ти настільки настирлива. Ти чого приперлася? Життя мені зламати хочеш?

– Яке життя. Андрію, ти чого? Ти ж мені казав, що любиш мене! Ми ж жили разом як сім’я!

– Ми жили разом, бо я не хотів витрачатися на житло. А тут житло, кохання, прання та готування в одному флаконі і все безкоштовно! Сім’я в мене є! – грубо й уїдливо сказав чоловік.

– Це твоя родина! Що ж, твоя дружина має знати про те, з ким живе! – Рита рішуче підвелася, маючи намір повернутися до квартири Андрія.

– Навіть думати не смій! Я маю сім’ю. Ти мені не потрібна! Настав час подорослішати і зрозуміти, що ванільні мелодрами в житті не трапляються!

– Не смій мені нічого забороняти! Я вчиню так, як вважаю за потрібне. Твоя дружина дізнається не тільки про мене, а й про дитину, яку я збираюся народжувати. Про твою дитину!

– Мабуть твоя голова перестала думати. Я дам грошей, закінчи це! – сказав Андрій.

Він не був готовий до позапланової вагітності Рити, яку вважав лише тимчасовою розвагою.

– А що? У мене є квартира, гарна робота, я цілком готова до материнства. Але й на аліменти я обов’язково подам: ти так просто від мене не відбудешся!

Бачачи, як змінюється обличчя в Андрія: з гордовитої ​ до люті, Рита поспішила викликати таксі.

Їй не хотілося більше бути поряд із цією людиною.

Риті вдалося піти. Вона була твердо впевнена в тому, що викриє батька своєї дитини. Проте їй нічого не довелося робити. Андрій виявився рідкісним гультяєм. Одна з його численних пасій випередила Риту. Незабаром дружина виставила його за двері, подавши на розлучення.

Андрій виявився нікому не потрібен, без даху над головою, і повернувся до них у відділ, у рідне місто Рити, розраховуючи на допомогу керівництва чи надання тимчасового житла. Але Рита пояснила ситуацію начальству.

Чоловіка звільнили, а Рита отримала перемогу.

Пізніше вона народила дитину, народила для себе і все таки подала на аліменти…