– Я не можу, мені ще корову гнати на пасовисько та її пильнувати. Потім, – фиркнула сестра та кинула слухавку. 

Та виявилося, що тоді не була черга Василини пасти корів на селі. І нащо ж мені так брехати, ну скажіть? Добре, що сусідка, пані Стефа з дітьми прийшла до мами та й допомогла зібрати урожай. А потім я вже приїхала, аби закрутки на зиму зробити.

Василина до матері заходила хіба на Великдень чи Різдво і те, аби за столом поїсти та гостинців додому забрати. Хоча у самої господарка в рази більша – кролики, гуси, качки, кози, кури та свині. Постійно робили якісь ковбаси, копчення на свята, продавали до міста та в магазини, а мамі нічого не приносила. Мовляв, клієнти все розібрали. Однак, десь влітку сестра розлучилася з чоловіком. Я досі причини не знаю, та й мені ніхто не розказував. З сестрою ми не були аж настільки близькі, щоб ділитися вже такими особистими секретами. Тоді ж Василина повернулася до мами і я сподівалася, що нарешті буде поміч в хати. Та дарма. 

Василина тепер прикривається роботою. Працює десь на пекарні в сусідньому селі, приходить додому і йде спати. А мама сама і на городі, і біля корови порається, ще щось на вечерю готує. 

І минулої суботи я вирішила заїхати в село, аби мамі допомогти. Хотіли наквасити капусти, закрутити помідори та огірки на зиму, варення та компот ще приготувати. Але мама сказала, що нічого нема:

– Як це так? 

– Бідний урожай був. Так що тобі нічого до міста не дамо, вибачай, – втрутилася в розмову сестра. 

Та я не хотіла маму оббирати, не бідую, можу піти в магазин та купити продукти. Однак, через 3 дні буквально донька сказала, що бачила Василину на базарі, продавала молочку. 

От тоді я не витримала, взяла телефон і набрала до сестри, бо накипіло:

– І як це розуміти? То для мене був бідний урожай, а сама на ринок везеш і торгуєш!

– А що тут такого? Ми це з мамою самі зробити.

– Не бреши. Ти і навіть мізинцем не поворухнула, аби корову подоїти чи сир зробити. 

– Ну треба бізнес робити, я сама ради не даю. А раптом мама почне хворіти, а грошей нема? Краще мені продати молочку та все відкласти. А якщо ти хочеш допомогти – то плати гроші наступного разу за продукти. 

У мене аж дар мови пропав. Ну я знала, що Василина безсовісна, але щоб настільки. Вона матері ні дня на городі та в хліву не помагала, а зараз все добро везе на ринок. І я впевнена, що гроші сестра ставить собі в кишеню. 

От як мені далі бути? Як сестру провчити, аби вона бодай трохи совісті мала. 

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими! 💬