Коли сьогодні хтось говорить про цей храм: «Це ж колишня російська церква, московський патріархат», – варто чітко сказати: це неправда, нав’язана імперським наративом.

Храм було збудовано наприкінці ХІХ століття не для “русского мира”, а для православної громади Львова, ядром якої були українці. Поруч із ними молилися православні греки, серби, волохи, болгари та румуни.

Будівництво тривало у 1897–1899 роках за проєктом віденського архітектора Густава Захса (1852-1937).

Упродовж 14 років життя у Львові Михайло Грушевський був не просто парафіянином цього храму, а його церковним старостою.

Це був простір української молитви, української думки і української присутності – задовго до того, як Москва почала привласнювати собі все, до чого могла дотягнутися.

У 1897 році освятили закладку наріжного каменю храму, а вже 29 серпня 1898 року – сам храм святого великомученика Юрія Переможця.

Він постає як плід Божої благодаті та жертовної праці місцевої православної громади, а не як наслідок імперської волі.

Він – єдиний у місті, збудований у романо-візантійському стилі, до вибору проєкту якого був безпосередньо причетний його перший церковний староста – Михайло Грушевський, якого народ з любов’ю називав Батьком української історії.

Він є свідченням того, що українське православ’я у Львові існувало не завдяки Москві, а всупереч їй. Російська імперія завжди намагалася привласнити українські святині, стерти імена й підмінити пам’ять. Наш обов’язок – повертати історії її справжні імена.

З нагоди 160-річчя від дня народження (29 вересня- ред) Михайла Грушевського – людини, яка поєднала українську науку, державність і церковну відповідальність, постійна комісія з питань культури, інформаційної політики та промоції Львівська обласна рада зареєструвала проєкт рішення про проголошення 2026 року Роком Михайла Грушевського.

Матеріал підготував священник Микола Біляк Mykola Bilyak

Автор портрету Михайла Грушевського – Орленов Артур