Ще влітку ми відклали певну суму, бо збирались купити дітям на осінь та зиму курточки. Домовились, що не чіпатимемо тих грошей.На днях мені зателефонувала знайома, що має гарні куртки, нові, але за нижчими цінами, бо ще не сезон. Запитала, чи я не хочу собі для дітей?Я, звісно, погодилась. Сказала, що ввечері приїду з грішми і заберу на двох дітей.Я прийшла раніше з роботи, відкрила конверт, де лежали відкладені гроші, а там пусто.

Події України

https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/a-tvoyi-dity-nehaj-merznut-yim-ne-bude-u-chomu-hodyty-do-shkoly-ty-tse-rozumiyesh-vzhe-krychala-ya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

У нас з чоловіком двоє дітей, яких потрібно було зібрати до школи. Я розумію, що я не одна, хто може жалітись на скрутне становище. Та у цьому є вина мого чоловіка.

Ми живемо у власній квартирі. Його мама живе в селі, моїх батьків вже давно немає.

От цьогоріч наша старша дочка пішла у 8 клас, а син – першокласник. На їх збори до школи я витратила 10 000 гривень, і це ще не купила все.

Я працюю в школі, чоловік сантехнік, тож особливих статків у нас немає. Буває, що важко дотягнути до зарплати.

Ще влітку ми відклали певну суму, бо збирались купити дітям на осінь та зиму курточки. Домовились, що не чіпатимемо тих грошей.

На днях мені зателефонувала знайома, що має гарні куртки, нові, але за нижчими цінами, бо ще не сезон. Запитала, чи я не хочу собі для дітей?

Я, звісно, погодилась. Сказала, що ввечері приїду з грішми і заберу на двох дітей.

Я прийшла раніше з роботи, відкрила конверт, де лежали відкладені гроші, а там пусто. В мене паніка. Відразу телефоную чоловікові.

– Андрію – кажу тремтячим голосом – у нас зникли гроші. Ти їх, може, переклав кудись?

– Я їх витратив.

У мене шок.

– Як? На що? – питаю.

– Купив мамі дров на зиму, щоб вона не мерзла в хаті.

– А твої діти нехай мерзнуть? Їм не буде у чому ходити до школи. Ти це розумієш? – вже кричала я.

У Андрія є ще сестра, яка і не думає про свою матір. Свєта влаштовує своє життя – їздить по курортах, гуляє та насолоджується життям. Не раз її мама спонсорувала. Не здивуюсь, якщо ці гроші, що дав Андрій підуть на Свєтині гульки.

– Та чого ти так злишся? – каже мені Андрій. – Ще до зими довго.

Скажіть, як батько може не перейматись за власних дітей? І не ставити їх на перше місце? Я не проти допомоги батькам, але, коли є можливість, а не на шкоду власній сім’ї.

Я просто у відчаї. Не знаю, що робити. Дайте пораду.

VitaSh

Залишити відповідь