Шість кілометрів поранений повз до позицій: історія штурмовика Пруднікова, який реабілітується на Буковині

29-річний киянин Денис Прудніков на псевдо Молдован – єдиний з чотирьох військових, який вижив на завданні торік на Донеччині. Під час російського обстрілу боєць отримав поранення ноги й шість кілометрів повз до позицій українських солдатів.
Денис втратив ногу, переніс понад 20 операцій й наразі реабілітується у Вашківецькій лікарні на Буковині, де очікує на новий протез. Суспільне Чернівці розповідає історію бійця та чому він хоче повернутися до війська.

”Вижив тільки я”

Денис – штурмовик, який пішов на війну майже девʼять років тому. У 2014 році він долучився до 95-ї десантно-штурмової бригади й служив у Мар’їнці. Згодом двічі продовжував контракт із ЗСУ, поки не вирішив перепочити.

На початку повномасштабного вторгнення Дениса мобілізували. Разом з військовими 79-ї бригади він пройшов Бахмут та воював поблизу Костянтинівки, де під час одного з бойових виходів отримав поранення.

“Ми сиділи з побратимами в хаті, коли приїхав командир роти й сказав, що рушаємо. О шостій вечора ми пішли, й дорогою у нас влучили з дрона. Працювала артилерія. Вижив тільки я”, – каже військовий.

Внаслідок російського обстрілу Денис отримав поранення ноги, втім, не міг зв’язатися по рації з побратимами, щоб його евакуювали. Боєць наклав собі турнікет, вколов знеболювальне й поповз до українських позицій – найближча була за шість кілометрів. Ногу Денису ампутувала вже евакуаційна бригада.

“Шкіра з ноги стирчала. Вони відрізали ногу, зупинили кров й відправили до лікарні”, – розповідає Денис.

”Стану на протез й піду назад”

Після поранення минуло п’ять місяців, три з яких Денис провів на реабілітації у Вашківецькій лікарні. Перед тим лікувався у Чернівцях, де йому ампутували ще частину ноги, бо погано зросталися кістки. Через це йому також важко було ходити на протезі.

“Він потрапив до нас змученим: переніс багато операцій, мав гіпотрофію м’язів та схуд на 10 кілограмів. Коли він на кріслі колісному заїхав у кабінет, я одразу його підняла й запропонувала працювати на милицях та підлокітниках. Ми розпочали з найлегших гантелей, розробляли суглоби. Він старанно справлявся із завданнями й прагнув швидше стати на протез”, – каже фізична терапевтка Тетяна Андрич.

Денис щодня виконує фізичні вправи, щоб розробити м’язи та навчитися тримати рівновагу. На дозвіллі полюбляє грати у теніс – під час гри встає з крісла колісного й намагається балансувати на одній нозі. Також очікує, коли лікар йому дозволить знову стати на протез. Каже, що після реабілітації хоче повернутися на службу.

“Я вже звик. Хочеться назад. Я мав дев’ять поранень, а це вже моє десяте – таке конкретне. Може я там корисним буду. На позиціях “на передку” я вже точно бігати не буду, то може хоч у штаб. Мене тягне на службу”.