Антон спостерігав за Іриною, яка впевнено взяла устрицю й відправила її до рота. Вона поводилася так, ніби змалку звикла до ресторанів і вишуканих страв. Насправді ж Іра жила в невеликій квартирі й працювала звичайним продавцем. Її зовнішній вигляд був бездоганним — дівчина виглядала так, ніби походить із заможної родини.

Коли Іра доїла останній шматок, вона посміхнулася й запитала Антона, чому він нічого не їсть. Вони були знайомі вже тиждень. Хлопець був зачарований її щирістю та безпосередністю, тому вже через два дні після знайомства вирішив познайомити дівчину зі своїми рідними.

Однак родина Антона не розділила його захоплення. Вони одразу почали натякати, що Іра зовсім не така проста, якою здається, і що її цікавлять лише його гроші. Адже Антон був із забезпеченої сім’ї. Проте хлопець намагався не звертати уваги на ці зауваження, бо поруч із Іриною йому було справді добре.

Та все ж слова рідних і друзів не давали Антону спокою. Він почав уважніше придивлятися до дівчини. Якось він поділився своїми переживаннями з другом, який порадив зробити Ірині дорогий подарунок, щоб перевірити її реакцію.

До цього Антон дарував лише квіти та запрошував дівчину в кафе. Тепер він вирішив зайти до ювелірного магазину й обрав для неї вишуканий золотий набір із кольє та сережок.

Коли Антон подарував прикраси, Іра щиро зраділа, спокійно прийняла подарунок і подякувала. Хлопець не знав, як оцінити її реакцію — чи була вона щирою, чи все ж підтверджувала слова його близьких.

Від цього запитань у його голові стало ще більше. Антон не знав, як дізнатися, що саме рухає дівчиною. Несподівано йому допоміг батько, запропонувавши план: нехай Антон прикинеться банкрутом і подивиться, чи залишиться Іра поруч у важкі часи.

Наступного разу, коли вони вечеряли в ресторані, Антон повідомив, що це, ймовірно, їхня остання вечеря тут. Здивована Ірина запитала, чому. Хлопець пояснив, що втратив майже всі свої статки й тепер змушений починати все з нуля.

Іра зовні зберігала спокій, але її поведінка змінилася. Вона вже не була такою ніжною, як раніше, й сказала, що викличе таксі й поїде додому сама.

Минуло чотири дні, а від Ірини не було жодних звісток. Антон кілька разів намагався додзвонитися до неї, але розумів, що, мабуть, рідні й друзі мали рацію. Йому було важко на душі, але він не міг забути дівчину.

Одного разу, сидячи в тому самому ресторані, де вони востаннє вечеряли разом, Антон несподівано побачив Ірину. Вона підійшла до нього й сіла за його столик.

Ірина розуміла, що хлопець хоче почути пояснення її зникнення. Тому вона вирішила розповісти все, як є. Вона зізналася, що одразу помітила недовіру з боку його рідних і самого Антона. Їй було боляче, що після кількох місяців стосунків він так і не побачив її щирого ставлення й любові.

Іра пояснила, що саме через це вирішила просто зникнути з його життя, нічого не пояснюючи. Почувши це, Антон почав просити вибачення й благати про другий шанс.

Але Іра залишилася непохитною. Вона сказала, що не може бути з людиною, яка більше вірить словам інших, ніж своїм почуттям. Її довіра до нього була втрачена назавжди. Покликавши офіціанта, вона заплатила за свою каву, підвелася й пішла.

Антон залишився сидіти за столом, не в силах прийти до тями після того, що сталося. Він усвідомив, що Ірина більше не його, і ця думка ятрила його душу.