— Сергію, як довго ще ти плануєш задля свого брата позбавляти дітей грошей? Які ми, між іншим, заробляємо разом! По-твоєму, нормально, що діти тепер нікуди не поїдуть лише через те, що Єгор вкотре потрапив до якоїсь колотнечі? Сергію, я втомилася! Я не розумію, чому ми з дітьми терпимо поневіряння через твого нахабного братика!

Ніна вже два дні не розмовляла з чоловіком: подружжя нещодавно сильно посварилося через Єгора, молодшого брата Сергія.

Рано-вранці до них у квартиру хтось постукав, і сонна Ніна поплелася в коридор. Коли відчинилися двері, подиву жінки не було межі: на порозі стояла її свекруха. Людмила Борисівна, не давши невістці розкрити рота, спитала:

— Сергій вдома?

— Вдома, — здивувалася Ніна, — де ж йому ще бути? Зараз о сьомій ранку. А що сталося, Людмило Борисівно?

— Дай мені пройти бодай, чого на порозі тримаєш? Буде Сірьожка, зараз все поясню.

Сергій з обличчя матері зрозумів, що трапилося щось серйозне. Щоб не будити Олену та Стасика, дорослі закрилися на кухні. Ніна про всяк випадок замкнула двері до дитячих.

— Кажи, мамо, це знову Єгор щось накоїв?

— Ой, Сергію, це просто жах! Якщо батько дізнається, я навіть не знаю, що буде! Сергію, мені терміново потрібна твоя допомога! Синочку, не залиши свого брата в біді, допоможи нам!

Ніна, відвернувшись, скривилася: ну ось, знову починається! Зараз підуть сльозні благання, обіцянки, вимоги, а потім і погрози. Нічого за дев’ять років шлюбу не змінюється!

— Сергію, Єгор у дуже негарну ситуацію потрапив! Ось скільки разів я йому говорила, не зв’язуйся ти з цим Дімкою! Мати у цього Дімки п’є, батько теж, сам він хуліган…

— Людмило Борисівно, — безцеремонно перебила свекруха Ніна, — ви ближче до діла давайте. Незабаром діти прокинуться, не дадуть нормально поговорити.

Людмила Борисівна сердито подивилася на невістку, але продовжила:

— Сірьожка, гроші потрібні! Величезна сума! Якщо я до дев’ятої ранку не віддам їх одній людині, то Єгорушку посадять!

— Мамо, ти можеш нормально пояснити, що відбувається? Хоча цифру назвати?

Коли Ніна почула, яку суму Людмила Борисівна розраховує отримати, то дар мови втратила, свекруха вимагала, щоб Сергійко негайно їй видав три тисячі доларів.

Людмила Борисівна неохоче зізналася, що Єгор напередодні разом зі своїм нерозлучним дружком, Дімкою, напідпитку розкрили чужу квартиру. Хотів потрапити додому, а опинився на поверх нижче, вирішив, що мати змінила замки і відмичками розкрив замок. А, зрозумівши, що квартирка не та, вирішив відразу і пройтися нею.

Господар нерухомості, почувши шум, прокинувся, і горе-злодіїв спіймав на місці злочину, коли ті лазили по шафах.

Сусід відразу зателефонував Людмилі Борисівні і сказав, що готовий забути про ситуацію, що склалася, рівно за три тисячі доларів. Якщо до дев’ятої ранку жінка принесе йому гроші, то заявляти на Єгора і на Діму він не буде.

Ніна обурилася:

— Ні, це вже ні в які ворота не лізе! Ви мене, звичайно, Людмило Борисівно, вибачте, але може варто все ж таки відправити Єгора на пару років за ґрати, щоб там його життя навчили? Зараз він по чужих квартирах вештається, краде, а далі що? Людей на вулиці грабувати почне? Він все одно рано чи пізно сяде!

— Ти, Ніно, замовкни, не з тобою я начебто розмовляю. Сергію, ну що ти сидиш? Давай швидше щось вирішувати – до дев’ятої залишилося не так багато часу.

Сергій під важким поглядом подружжя одягнувся, сів у машину та поїхав. Чоловіків не було близько години. Повернувся він о дев’ятій ранку і, передавши матері пакет, сказав:

— На, тут рівно три тисячі. Мамо, ти нас з Ніною без копійки залишила. Щоправда, скільки можна? Як довго я витягуватиму Єгора з усяких колотнеч? Адже йому двадцять два роки вже, не підліток. Це востаннє, коли я тобі допомагаю! Не ображайся, мамо, але я втомився!

Людмила Борисівна схопила гроші і, забувши подякувати синові, вискочила з квартири. Сергія ж чекав скандал: Ніна кричала так, що діти на кухні, злякано втиснулися в стільці.

— Ти щойно власноруч відібрав у дітей море! Ми навіщо стільки місяців гроші відкладали? Щоб потім прибігла твоя мати та взяла їх? – обурювалася вона.

— Що ти за безвольна істота! Чому ти маєш відповідати за витівки молодшого брата? Тобі тридцять шість років, а ти без мами і кроку ступити не можеш! Якби їй так хотілося врятувати коханого Єгорушка, пішла б у банк, оформила кредит і викуповувала б цього зломщика у сусідів!

— Ніно, я не міг зробити інакше, це ж мій брат! Ти думаєш, мені самому приємно усвідомлювати, що він стає злочинцем? Підробіток візьму — до відпустки ще півроку, може, ще накопичимо грошей і звозимо дітей на море.

У Ніни свербів язик зателефонувати свекру і розповісти йому про все. Жінка чудово знала, що тоді Людмилі Борисівні не поздоровиться. Батько Сергія чоловіком був вольовим, суворим і для себе давно викреслив молодшого сина з життя. Спочатку батько Єгора ще якось рятував, а потім йому набридло:

— Це все ти, Людо, винна, — кричав чоловік. — Ти кого виховала? Абсолютно марну одиницю суспільства! Він замість роботи сидить на твоїй шиї – ти йому навіть цигарки купуєш!

Жінка засоромлено мовчала.

— І добре б просто сидів, то він ще й пакостить, у борги тебе вганяє! Я особисто про нього нічого чути не хочу. Якщо дізнаюся, що ти потай від мене його рятуєш, мало тобі не здасться! Розлучуся, випишу з квартири та вижену, так і знай!

Чоловіка Людмила Борисівна побоювалася, суперечити йому не сміла. Тому улюбленого Єгорушку тепер рятувала руками старшого сина, що Ніну доводило до сказу.

Тільки Ніна за кілька тижнів відійшла від шоку, як на її сім’ю знову впала напасть. Прибігла Людмила Борисівна і, хапаючись за серце, розповіла, що Єгорушку відраховують із інституту.

— Тільки зараз? – виразила Ніна.

Вона цьому навіть не здивувалася: справді, звідки у парубка час ходити на пари? Він же іншими, найважливішими справами зайнятий. Наприклад, взламування чужих квартир!

— Сергію, що робити? Ну, як можна хлопчика без освіти залишити? Це все, хрест на його житті! Він ніколи на роботу не влаштується, людиною ніколи не стане.

Похмурий Сергій слухав матір мовчки, не перебиваючи. Коли та перестала голосити, чоловік спитав:

— А від мене ти чого хочеш? Мені в інститут з’їздити та попросити, щоб його залишили? Ти як собі це уявляєш?

— Та що ти, Сергію, це ж не школа! За останній семестр треба заплатити. Я Єгорушці гроші давала, просила, щоб він після навчання до банку заїхав і всю суму вніс, а він не переказав.

— І куди він їх справив?

— Не знаю, синочку. Каже, що в автобусі з кишені гаманець витягли.

— Звісно, ​​іншого я від нього й не чекав. Пропив він, мамо, давно ці гроші. Я відразу попереджаю, що тобі нічим допомогти не можу. У мене грошей немає, минулого разу останній віддав.

— Може, ти зможеш мені допомогти десь ці гроші зайняти? Адже треба всього, Сергію, менше двадцять тисяч гривень.

Помітивши, як Ніна ледь чутно прошепотіла чоловікові «Не смій», Людмила Борисівна потроїла зусилля:

— Сірьожка, я обіцяю, що за два місяці повністю за цей борг розрахуюсь! Самому, тобі платити не доведеться! Ну допоможи, будь ласка, виженуть брата з інституту. Ну що я, за чужу людину прошу, чи що?

Сергій гроші все ж таки знайшов — зайняв у близького друга.

Ніна чоловіка знову посварилася і пообіцяла:

— Якщо твоя мати ще раз до нас з’явиться з такими проханнями, то я все розповім Віктору Миколайовичу. Тоді всім вам трьом мало не видасться, ти свого батька в гніві знаєш! Мало того, що гроші, відкладені на відпустку, вона в тебе виклянчила, то ще й у борг загнала!

Розраховуватися Сергію довелося самому: Людмила Борисівна віддала лише десять тисяч, сказала, що більше не має. Збентеженому Сергію мати пояснила, що всю суму вона випросила у чоловіка, але витратила їх на новий телефон для Єгорушки. Той свій старий розбив, а без зв’язку нашого часу нікуди. Мовляв, добрий гаджет йому ще й для навчання потрібний.

Відносно спокійно Ніна із Сергієм прожили ще три місяці. Наближалося літо, і жінка вже думала, як би пом’якше пояснити дітям, що ні на яке море вони через недбайливого дядька не їдуть. Діти, як і раніше, сподівалися, що батьки знайдуть гроші.

Ніна знала, що дочка-третьокласниця та син-першокласник дуже засмутяться: вони весь навчальний рік старалися, приносили у щоденнику лише гарні оцінки, і тут таке розчарування!

Сама Ніна контакт Людмили Борисівни давно внесла до чорного списку. Жінка пообіцяла собі, що якщо свекруха ще раз з’явиться до них із проханням допомогти Єгорові, вона висловить їй усе, що накопичилося.

Скоро такий випадок Ніні представився, заплакана Людмила Борисівна приїхала до них о дванадцятій годині ночі.

Ніна відправила Сергія відкривати:

— Адже ми твою зарплату на відпустку відкладали, а на мою жили. А ти усі гроші мамі віддав!

— Гаразд, — буркнув Сергій, — я зрозумів. Пішли, дізнаємось, чого вона хоче.

Людмила Борисівна повзала перед сином та невісткою на колінах, благала востаннє врятувати її улюбленого синочка. З’ясувалося, що Єгорушка кілька годин тому сів за кермо чужої машини і розбив її – не впорався з керуванням і влетів у дорожню огорожу. Добре, що інші автомобілі не зачепив, обійшлося без жертв.

І знову, щоб рідного синочка не посадили, Людмила Борисівна просила старшого допомогти.

На цей раз Ніна в розмову не втручалася, вона просто стояла позаду і спостерігала за реакцією Сергія. Чоловік схопився за голову і з якимось розпачом у голосі простогнав:

— Я, мамо, що робити маю? Ось ти саме зараз що пропонуєш мені робити?

— Сірьоженько, ну візьми кредит! Будь ласка, я тебе благаю! Крім тебе мені нема до кого звернутися. Я пенсіонерка, мені десять тисяч доларів ніколи не схвалять, а в тебе і зарплата гарна, і хороша посада. Якщо Єгора посадять, я просто помру, не витримаю розлуки!

Вранці Сергій поїхав до банку за кредитом, а Ніна залишилася вдома збирати речі. Від цього чоловіка слова жінка вирішила не відступатися, раз він ставить проблеми молодшого брата вище своєї сім’ї, то й сім’я йому, значить, не потрібна.

Насамкінець Ніна зробила Людмилі Борисівні маленьку капость, зателефонувала Віктору Миколайовичу і описала, як його дорога дружина тричі за останні півроку приходила до сина додому і просила гроші, щоб урятувати Єгора.

— Що? — заревів Віктор Миколайович. – Він що, чужу квартиру розкрив і машину розбив? І Людка в обхід мене у вас гроші випрошувала, щоб його у в’язницю не запроторили?

— Саме так, – задоволено кивнула Ніна.

— Ніно, я за кілька днів вам все поверну. Є в мене заощадження, я ж багато років на дачу відкладав на Людчине прохання. Нехай їй тепер цю дачу любий синок купує! Дякую за сигнал. А те, що від Сірьожки йдеш — правильно, проучи його як слід. Як мені за синів соромно!

Ніна перед тим, як покласти слухавку, почула, що Віктор Миколайович голосно гукає дружину.

«Ну все, тепер Людмилі Борисівні не поздоровиться», — подумала жінка і покликала дітей. — Стасику, Олено, таксі приїхало! Поїхали до бабусі з дідусем, відвідаємо їх.

Сергій, повернувшись із роботи ввечері, нікого у квартирі не знайшов. Чоловік зрозумів, що Ніна своє слово дотримала — забрала дітей і пішла. Він кинувся дзвонити дружині, але вона вимкнула телефон.

Людмилу Борисівну вдома чекав грандіозний скандал. Єгор замкнувся у своїй спальні, побоюючись гніву батька, а Віктор Миколайович, голосно стукаючи у двері і тримаючи у правій руці ремінь, кричав:

— Ану, негайно відчини! Не змушуй мене двері виламувати! Я зараз покажу тобі, ти не те, що сидіти — стояти не зможеш! Все, терпець мій урвався! Я тебе завтра в армію відправлю! В найдальшу частину, в глуш, щоб тебе там ведмеді охороняли! Щоб ти не надумав втекти!

Через місяць Єгор справді вирушив служити батьківщині, якраз настав час призову, і батько змусив сина забрати документи з ВНЗ. Віктор Миколайович домовився зі старим другом, генералом, і відправив сина дуже далеко, у саму глухість.

Ніна до Сергія поки не повернулася, жінка вирішила як слід провчити чоловіка. Сергій надії возз’єднатися із сім’єю не втрачає: Віктор Миколайович, як і обіцяв, повернув усі гроші, тільки не старшому синові, а його дружині. Тепер Ніна збирається із дітками на море.