Влітку 2023-го стало відомо, що перші танки Leopard 1A5 від Німеччини прибули в Україну.

Вже на початку осені того ж року їх побачила АрміяInform, а згодом Армія TV показала, як 44 ОМБр пристрілює ці машини. 

Через рік після цього ми навідалися в 44 окрему механізовану бригаду і розпитали танковий екіпаж Leopard 1A5 про те, як машина показала себе на полі бою. 

Хлопці, зокрема, відповіли на поширені закиди про слабку броню та застарілу техніку. Про бойові виходи, додатковий захист, маневреність та порівняння з радянськими аналогами, читайте в репортажі АрміяInform з позицій на північному сході.

Матеріал записували пізньої осені: екіпаж якраз повернувся з бойового завдання; був на відновленні, навідник готувався до відпустки. Хоча бійці й були на позиціях досить довго та втомилися, все ж дуже жваво розповіли про свою машину.

Починаємо нашу розмову про те, які очікування були від цього танка. Нагадаємо, що одразу після того, як стало відомо про рішення Німеччини передати Україні танки Leopard 1А5, в мережі спостерігалася хвиля скепсису — мовляв, нам передають застарілу техніку, яка не підходить для реалій сучасної російсько-української війни.

Справді, тоді невдоволення викликало те, що Україні начебто передають машини, яким мінімум 50 років, а не сучасні Leopard 2. Перший після Другої світової війни німецький танк також критикували за слабку броню.

Гарна техніка, є плюси і мінуси

Про свій танк нам розповідають заряджаючий Гена, родом із Сумщини, і механік-водій Володимир, родом з Черкащини. Одразу питаємо, що хлопці думають про численні зауваження стосовно того, що це застаріла машина.

Щонайменше рік він у нас. Є свої мінуси, але є великі плюси. Ну так, старенький, але свою роботу він робить. Зручний в обслуговуванні. Вся техніка ламається, але нас навчили, як дивитися і як ремонтувати його. Тому нічого такого критичного за цей рік з ним не було, — каже Гена.

Володимир ділиться своєю думкою:

— Вона стара, але вона себе виправдовує. Тут нічого додати, це 100%. Головне — це правильний догляд за нею і злагодженість екіпажу. Я їздив на Т-72, і можу сказати, що Leopard 1A5 краще.

Хлопці згадують, що всього їх навчили в Німеччині — і як доглядати, і як маневрувати, і як стріляти. Відпрацьовували там все, адже танк готували до маневреної війни, щоб ним можна було будь-куди дістатися, подолавши всі можливі перешкоди.

Володимир додає, що навчали їх інструктори, яким за 50, адже молодші німці вчилися вже на Leopard 2. Було, що один з колишніх інструкторів полишив на певний час свій бізнес і повернувся на полігон навчити українців.

З піхоти — в танкісти

Володимир на війні з 2014 року, коли пішов добровольцем. Прослужив понад  рік в 30 ОМБр піхотинцем, потім звільнився. Воював у Дебальцевому. У 2022-му теж з перших днів уже був у лавах Сил оборони.

Гена розповідає, що в перші дні широкомасштабного вторгнення пішов до військкомату, пройшов ВЛК і чекав. Повістка прийшла  місяців за п’ять.

—  В танковий батальйон не одразу хотів йти, адже не був з технікою раніше пов’язаним. Навіть напросився, щоб повернули назад вчитися на піхотинця. Але, як бачите, досі тут, спрацювалися з хлопцями, — сміється він.

Володимир розповідає, що спочатку теж був у піхоті, воював у Сєвєродонецьку. Але підрозділ розформували, і він став танкістом.

Він підкреслює, що екіпажу було легко освоїти цю машину. Особливо це помітно, як порівняти  з радянськими танками — у Leopard 1A5 все точно, зрозуміло, все швидше робиться, ніж на «наших» аналогах.

Щоб стати танкістом, каже, головне — мати бажання. І не боятися сідати всередину. Буває, бійці бояться, бо танк, як не крути — це пріоритетна ціль для ворога. Найстрашніше було вперше. Але загалом страх присутній кожен раз, коли виїжджаєш.

Гена згадує, як одного разу на бойовому виїзді довелося заночувати у танчику: почало холодати, вже щось падало, сиро, дощ, багнюка навколо. Тут на допомогу приходить пічка, яку можна увімкнути без заведення машини. А влітку в таких ситуаціях рятує кондиціонер.

Чутливий танк

Вилазимо з хлопцями на танк, щоб вони показали місце, де розміщений двигун. Його тут можна замінити за 40 хвилин.

— Це фантастика, але це правда, — каже мехвод і додає, що машина дуже проста в обслуговуванні — і це її перевага.

У бак Leopard 1A5 вміщується 970 літрів — цього, враховуючи його додатковий захист, вистачає на 400 з гаком кілометрів ходу. Танк може розвивати неабияку швидкість для їзди заднім ходом — 55 км за годину.

Це дуже показово, як порівняти з радянським танками, які можуть ледве 5 км/год їхати задом, каже мехвод і уточнює, що грунтовкою Leopard 1A5 може їхати до 65 км/год.

Заряджаючий додає, що йому дуже подобається тиха робота машини. З ним погоджується мехвод, який називає це великою перевагою над радянськими машинами. Обидва  хвалять у роботі тепловізор, адже працюють здебільшого  в темряві або «по сіряку».

Переважно працюють по бліндажах та інших укріплених позиціях ворога. Доводилося і по техніці працювати. «Можна ярами підкрастися і добре попрацювати», — кажуть хлопці про переваги Leopard 1A5.

Далі ліземо всередину разом з екіпажем.

— Машина дуже чутлива, нею керувати вкрай легко, — Володимир залазить на місце мехвода і демонструє маленьке кермо, яке дуже плавно реагує на його руки. — Тут не треба нічого смикати. Все чітко без зусиль. Коробка автомат. Воно «чотенько», легенько так працює.

Сидячи на місці заряджаючого, підбиваємо підсумки, що маневреність — одна з головних переваг Leopard 1A5. Також у нього є «фішка», коли ліва і права гусінь у різні боки крутяться, тож  танк може розвернутися прямо на місці.

— Це все великі плюси в ньому. Такої маневреності і швидкості в Т-64 або Т-72 немає. Цей «Леопард» тільки задньою передачею їде так, як Т-64 вперед. А може, й швидше, — каже Володимир.

У навідника, мабуть, найменше місця в цьому просторому салоні. Але зате він у прямому контакті з командиром танка.

Запитуємо, які все ж таки мінуси в цієї машини. Мехвод одразу каже, що не подобається, що гусениці на гумових подушках:

— Часто західна техніка має такі подушки на гусеницях, щоб не псувати дороги. Якби не вони, то танк їздив би ще швидше. Їх можна замінити вручну, але це дуже часозатратний процес, бо кожну штучку треба окремо спеціальним інструментом знімати.

Снайперська гвинтівка

Сідаємо на місце командира танка і говоримо із заряджаючим. Він показує, у чому полягає його робота і згадує, що у нього в салоні найбільше місця. А також показує спарений кулемет калібру 7,62 мм, яким оснащена ця машина.

Гена підкреслює, що танк має сучасну систему управління вогнем, тому він і має приставку A5. Також показує місце, де зберігає снаряди — вони бувають різні, залежно від типу завдань, але про них розповідати не можна.

Через місце заряджаючого до нас пролазить мехвод і підтверджує, що система наведення вогню дуже добра, ефективно працює і вдень і вночі:

Хлопці кажуть, що снаряди Leopard 1A5 падають дуже точно, і ворог, бувало, навіть не встигав зрозуміти, що саме по ньому летить, плутав Leopard з мінометом,  і зазначають, що він дуже точно б’є, як порівняти з радянськими аналогами — це як небо і земля.

Слабка броня? Нова броня!

Окремо зупиняємося на динамічному захисті, який був нещодавно встановлений на цей танк. Він допомагає не тільки від кумулятивних снарядів, але й від РПГ, СПГ, гранатометів та дронів.

Кадри підготовки своїх екіпажів на Leopard 1A5 з такою бронею уже показували Сухопутні війська. Хлопці кажуть, що це не є кардинально новим рішенням, адже командування постійно думає над тим, як вберегти особовий склад і техніку.

Тому такі танки в 44 ОМБр уже вдосталь часу воюють з динамічним захистом. До речі, на відео Сухопутки можна подивитися, який вигляд має Leopard 1A5 зі встановленим «мангалом».

Мехвод не готовий сказати, що танк чимось дуже відрізняється від радянських танків: «Це не секрет, на цьому танку гомогенна броня. Але, слава Богу, перевіряти її на міцність не доводилося. Наша перевага в тому, що командування дуже грамотно використовує цю машину».

Хоча згадують, що саме цього Leopard 1A5 одного разу зачепив ворожий FPV, а також йому дісталося осколками «Ланцета». Володимир показує слід, який залишився на броні, і каже, що на танк це не ніяк не вплинуло, він поїхав далі і відпрацював.

Екіпаж — як сім’я

Хлопці кажуть, що відпустку дають за правилами, мають змогу мінімально відновитися, але все ж 30 днів — це замало. При цьому танкісти стверджують, що тут — до перемоги. — Я не хочу, щоб мої діти були під загарбниками, — додає Гена.

Говоримо про те, що не вистачає людей, щоб замінити тих, хто вже третій рік воює.

— Тут усього вистачає — і техніки, і одягу, і харчування нормальне. Колектив класний, всі адекватні. Хто б не прийшов — його тут у нас підтримають, покажуть усе. Байдуже, як він сюди потрапить, — каже мехвод.

— Наш екіпаж — це як годинниковий механізм. Всі взаємозв’язані. Це як сім’я. Тільки в танку, — з легкою усмішкою додає Гена.

Насамкінець говоримо про те, що бійці на передовій, особливо ті, хто уже третій рік і довше воює, втомилися: «Коли хтось каже, що ми закінчуємося, це не обов’язково безповоротні втрати. Люди втомлюються фізично, морально, їх потрібно замінити».

— Треба долучатися, бо ми ж не вічні тут. І не треба боятися. Так, на війні страшно, але не треба боятися. Треба робити комусь цю роботу. Все має свій ресурс. Те, що ми не вічні,  — це не значить, що ми пішли і померли. Це значить, що люди втомлюються, і війську треба свіжі сили, — додає Гена.