У свої 23 роки Софія була молодою дівчиною, яка вже зіткнулася з величезними життєвими труднощами. Передчасна смерть матері залишила її спустошеною і з важкою відповідальністю на плечах – 10-річною сестрою Євгенією. Їхній батько твердо вирішив віддати Євгенію до притулка, оскільки вона була хворою, була “сонячною дитиною”. Він вірив, що в їхній родині можуть народитися лише здорові діти. Тому давно залишив матір і доньок.Таким чином, Софія залишилася одна з сестрою. Аби ходити на роботу, вона залишала Євгенію на доглядальницю.

У житті Софії стався несподіваний поворот , коли вона зустріла Кирила, молодого і заможного хлопця. ВІн підкорив її серце. Молоді люди закохалися, знаходячи розраду в компанії один одного. Софія ніколи не думала, що після смерті матері знову знайде щастя, але Кирило показав їй, що життя все ще може бути сповнене сюрпризів.

Віталік, близький друг Кирила, бачив їхні стосунки інакше. Він бачив у Софії лише чергове завоювання Кирила. Він сумнівався, що їхнє кохання може бути справжнім, враховуючи репутацію Кирила серед жінок .

Одного дня Софія, Кирило та Віталік неспішно прогулювалися парком. Їм зустрілася жінка з “сонячною” дитиною. Під час їхньої розмови Софія з подивом дізналася, що ці двоє чоловіків, схоже, не сприймають дітей, таких, як її сестра. . Вони висловили переконання , що таких дітей слід віддавати до дитячих будинків, від чого у Софії пробіг мороз по шкірі.

Боячись розкрити правду про Євгенію, Софія тримала свою сестру в таємниці від Кирила. Їхні стосунки міцнішали, і хлопець зробив Софії пропозицію, яка з радістю її прийняла. Вони почали планувати весілля, і Софія розривалася між коханням свого життя і страхом втратити його, якщо він дізнається про Євгенію .

Віталику подобалася Софія. Випадково він розкрив таємницю дівчини. Хлопець був переконаний, що батьки Кирила ніколи не приймуть хвору дитину в свою престижну родину. Віталик спланував зустріч Кирила, його батьків, Софії та Євгенії, сподіваючись, що це відштовхне його друга і його сім’ю. А сам Віталик тоді зможепідступитися до дівчини.

Під час доленосної зустрічі мати Кирила, Зоя Іванівна, здивувала всіх своїм теплим прийомом Євгенії. Вона повела дівчтнку до зоопарку та зводила до кафе.

Потім, кол Євгенія заснула, мати Кирила розповіла, що у неї був молодший брат, який також був сонячною дитиною. Та батьки не змирилися з цим і віддали його до притулку,  де він прожив лише три роки. Серце Зої Іванівни боліло за втраченим братом, і вона відразу відчула зв’язок з Євгенією.

– Ти – чудова дівчина. Якби мені було стільки, скільки тобі, я б теж би тоді забрала брата. Тобою можна лише пишатися, що ти не покинула свою сестру на призволяще. – сказала Зоя Іванівна.

– Чому ти так довго мовчала? Боялася, що я не сприйму твою сестру? Все добре, люба моя! – пошепотів Кирило, обіймаючи Софію.

Віталик не очікував такого повороту подій. Він тихенько пішов геть .

Батьки Кирила з радістю прийняли Євгенію в свою сім’ю, розуміючи, яку радість і любов вона принесла в їхнє життя. Страхи Софії розвіялися.