-Я однаково люблю і дружину, й іншу жінку! – казав Степан. – Від дружини не відмовляюся, я до неї звик, мені з нею зручно, і від іншої жінки не хочу відмовлятися. Вони мені обидві подобаються!

Степану сорок один рік і живе він в невеликому містечку.

Часто у нього по роботі бувають поїздки по району.

Йому доводиться бувати в далеких селах, селищах і затримуватися там на день-два.

Дружина Степана Настя звикла до його поїздок і довгий час свято вірила у тривалі поїздки чоловіка, шкодувала, що харчується він десь і абияк, іноді сварячись на його начальство.

В одній із таких поїздок познайомився Степан з Катею, жінкою самотньою, але веселою та добродушною.

У вихідні Степан строго в сім’ї, дружині треба допомогти, на дачу з’їздити, по магазинах, та мало які в одруженого мужика сімейні турботи!

З Катею зустрічався у будні, не так часто, але в міру його відряджень у район.

Катя жила у селі в своєму будинку за високим парканом, тож майже ніхто Степана не бачив у її дворі. Степан – мужик хазяйський, він і Каті допомагав по будинку.

Вона раділа, що трапився їй такий рукастий мужик. Так і гойдався Степан на життєвих гойдалках, від дружини Насті – до коханки Каті…

Але сталося так, що Насті донесли про його пригоди в селі за п’ятнадцять кілометрів від його будинку.

Одного ранку він вискочив з будинку Каті з порожніми відрами до колонкуи по воду. Але колонка з водою була за парканом.

Тільки-но Степан набрав одне відро, як раптом побачив його сусідку Тетяну, яка жила в місті в одному будинку з ним.

Чого-чого, а цього він вже ніяк не очікував! Він не очікував і не знав, що неподалік Каті живе сестра Тетяни, і вона відвідує іноді свою сестру та племінників.

Тетяна йшла з автобуса із пакетами в руках. Вона теж остовпіла, але впоравшись із собою, і підійшовши до Степана ближче, щоб не помилитися, а раптом здалося, спитала єхидно у розгубленого сусіда:

-А що, Степане, у нас в будинку воду відключили? Чи тільки у вас у квартирі, ти аж сюди приїхав?

Степан не міг збагнути, звідки тут взялася сусідка, а вже крутилися в голові думки, що він говоритиме дружині. Він знав, що Тетяна точно доповість про їхню зустріч.

-Ти чого стоїш, Степане, наливай воду в інше відро, а я подивлюся, куди ти понесеш її, мені дуже цікаво, чи не до моєї сестри часом?

Степан тупцював, набрав друге відро, пробурмотів щось, на кшталт приїхав до родичів, і взявши обидва відра в руки, поспішив до будинку Каті, а Тетяна дивилася з усмішкою йому в слід, думаючи:

-От же ж Степан, мабуть, вирішив розбавити монотонні подружні стосунки, а інакше не знаю, що й думати. Ну нічого, Настя дізнається про все! А як мужиків виводити на чисту воду? Не дарма кажуть:

-Скільки мотузочці не витися…

А Настя вірить своєму чоловікові. Втомлюється бачте він! Дбає про нього, пиріжки йому пече після його відряджень…

Звичайно Степан чоловік непоганий, добрий, діловитий. Настя десь у глибині душі здогадувалася, що чоловік її поглядає на бік, і навіть не раз влаштовувала йому сварки, але одна справа припускати, а інша знати напевно.

А Степан у Насті другий чоловік, і дочка її Ірина йому не рідна. Але він прийняв Ірину, як свою, дбає про неї, ніколи нічим не образив. Щоправда, Ірина вже півроку, як не живе з ними, вийшла заміж і поїхала з чоловіком. А перший чоловік Насті гульбанив і був неспокійним.

Довго вона не була з ним, тільки три роки й поїхала від нього. А зі Степаном познайомилася п’ятнадцять років тому і живуть нормально, якщо не рахувати сварки час від часу з боку Насті.

Коли він увійшов у двір із відрами, то побачив, що Катя в курсі його «провалу».

-І що тепер буде, ця жінка розповість твоїй дружині? – запитала вона.

-Думаю так. Розкаже, Тетяна не з тих, хто мовчатиме. Добре поїду я додому, там побачимо, що буде.

-Ну якщо що, приїжджай, ти ж знаєш я завжди на тебе чекаю, – промовила Катя.

Степан, по дорозі додому, вигадав версію, що його начальник попросив заїхати до своєї родички допомогти.

Він відкрив двері своїм ключем і зайшов у квартиру.

-Привіт, кохана, – гукнув він з порога єлейним голоском.

-Привіт! – крикнула йому з кухні Настя. – Ходи вечеряти!

Степан сів за стіл, дружина поставила перед ним тарілку голубців, як раптом почувся дзвінок у двері.

Дружина побігла відчиняти. На порозі стояла сусідка Тетяна!

-Привіт, Настю, – діловито почала вона. – А я до тебе тут, з новиною! Чоловік твій вдома, чи ще у своєї?

-Привіт, ти про що?! – здивувалась Настя. – Якої ще своєї?!

-А я про те, що ми з чоловічком твоїм сьогодні зустрілися в селі! – заявила сусідка. – Він воду у відра набрав і поніс до моєї сестри сусідки! А я до сестри тим часом ішла з автобуса.

У сестри я й дізналася, хто така ця Катерина! Вона самотня жінка, чоловіки іноді заходять до неї, але за це її не засуджують.

Самотній жінці у своєму домі складно, але коли одружений мужик обманює свою дружину, та ще й мою сусідку, я цього не потерплю!

Настя очі вирячила від здивування.

Звісно, ​​Степан усе чув, і вирішив:

-Будь, що буде.

Сварки уникнути не вдалося, і чого тільки не вислухав він, і заслужено.

Він твердо пообіцяв дружині, що це вперше і востаннє, вибачався, не було в його планах розлучатися з Настею, вона хороша і дбайлива дружина, він її любить.

Ну буває, звернув чоловік «наліво», з ким не буває, чоловіки вони такі. Довго вмовляв, присягався, божився.

Пробачила Настя чоловіка, зупинилися його життєві гойдалки…

…Не минуло й півроку, як прийшла до його начальника нова секретарка Олена, розлучена жінка років тридцяти шести.

Не встояв Степан перед її чарами, закрутилося – завертілося…

І він знову обманював дружину.

-Настю, я в поїздку в район поїду, повернуся завтра. Не хвилюйся і не турбуйся, я пам’ятаю, я тобі обіцяв. Не думай, будь ласка, про мене погано.

Настя вірила, але до кінця не довіряла. Вирішила жити за принципом – довіряй, але перевіряй.

Близько року Степан спокійно їздив у «відрядження», поки жінка, з якою працювала Настя не запитала:

-Настю, а що твій Степан робить у нас у сусідньому під’їзді? Мабуть, там ваші родичі живуть? Я його часто бачу з Оленою, разом іноді виходять із машини…

Настя не вірила своїм вухам:

-Серйозно? Скажи мені адресу?

Коли Степан повідомив, що їде у чергову поїздку в район, вона вирішила перевірити все на місці.

Сиділа на лавці, чатувала і нарешті побачила знайому машину!

Сховавшись за кущ бузку, Настя побачила, як її чоловік увійшов у під’їзд із симпатичною жінкою, тримаючись за руки.

Вона вирішила трохи почекати. Хвилин через п’ятнадцять до під’їзду підійшла жінка з дитиною.

Настя увійшла з ними, запитавши:

-Ой, вибачте, не підкажете, в якій квартирі проживає Олена, вона мені говорила, а я, як завжди неуважна.

-Олена?! А-а-а, у шістдесят третій квартирі, моя сусідка зверху, – відповіла та.

-Дякую, ще раз вибачте, – сказала Настя, а сама вже вся аж тряслася від злості.

Коли в квартирі пролунав дзвінок, Олена попросила Степана відчинити двері.

Той в одних штанях пішов відкривати і оторопів на порозі…

З кімнати визирнула Олена в одній блузці.

-Степане, хто це там? – запитала вона.

Той дивився мовчки на дружину і не міг вимовити жодного слова.

Настя зробила крок у квартиру.

-А це його дружина! Мене звуть Настя! Степане, хто ця жінка? – ледве стримуючись, запитала вона.

-Це, ну-у це Олена, секретарка начальника, – ледь чутно промимрив він.

-Знову начальник твій попросив допомогти? І що цього разу? У чому полягає твоя допомога?

Олена здивувалася:

-Дружина? Звідки ви знаєте, що Степан тут?

-Неважливо звідки, – сказала Настя і виразно дивлячись на чоловіка, зібралася йти.

-Сварки тут влаштовувати я не стану – прийдеш і забереш свої речі! Щасливо!

Ідучі, Настя чула, як Олена сказала Степанові:

-Що означає з речами ти збираєшся до мене? Я проти! Зустрічі, це зустрічі, а жити я з тобою не збираюся!

Настя, приїхала додому, зібрала речі чоловіка і поставила велику сумку біля дверей.

Степан приїхав додому години через дві.

-Настю, ну вибач ти мені! – почав він. – Куди мені йти, мені нема куди податися, Олена теж виставила, сказала, що плани в неї змінилися. Начальник запросив її в ресторан, а там зовсім інший статус і гроші, не як у мене, вона так і сказала…

-А мене не хвилює, йди куди хочеш, ти знаєш, ця квартира моя, тож давай на всі чотири сторони.

Степан раптом стрепенувся:

-Катя! Ну звісно, ​​Катя!

Він узяв сумку і вийшов із квартири. Приїхавши до будинку Каті і уявляючи, як вона здивується і зрадіє, адже казала ж, що чекатиме на нього, він вискочив з машини і натиснув на дзвінок.

Загавкав собака, не впізнав Степана, призабув.

Відкрила Катя, а потім з хати вийшов якийсь чоловік, здоровань…

-Ти чого тут, Степане, чи забув щось?

-Я до тебе, назовсім, дружина виставила, – чесно зізнався він.

-А в мене зайнято. Он Аркадій, мій чоловік, нещодавно розписалися.

Степан бачив, як усмішка на обличчі Аркадія зникла, і він повільно почав насуватися на нього.

-Ну гаразд, вибачте, я не знав, вибачте, – різко розвернувся він, застрибнув у машину і поїхав.

Степан добрався до офісу, і сів на диван у своєму кабінеті.

-Іти нікуди і нема до кого, ну і докотився ти, Степане! – думав він…

…Проживши два тижні у кабінеті, він вирішив їхати до дружини. Підійшовши до дверей, він подзвонив у дзвінок, але дружина не відчиняла.

Степан дістав свій ключ, а замок змінили, ключ не підходить. Подзвонив на телефон дружині, вона відповіла сухо:

-Слухаю.

-Настю, давай поговоримо. Мені багато що тобі треба сказати, я переглянув все своє життя. Я люблю тільки тебе, вибач, відчини двері.

-Я не вдома. Я в дочки в гостях, у відпустці. Повернуся не скоро. Тебе бачити не хочу, а дочка тим паче. Бувай. Зустрінемось під час розлучення, документи я подала.

Настя поклала слухавку. Степан розгублено поїхав до себе в кабінет.

Олена перейшла до начальника, Катя вийшла заміж, дружина виставила, залишається один вихід, їхати до матері в квартиру.

Він, знаючи поганий характер матері, не хотів до неї їхати, але що робити?

…Минув майже рік. Мати щодня свариться до Степана, яку мовляв він хорошу дружину Настю втратив.

-Це гени твого татуся, він такий самий був, жодної спідниці не пропускав!

Степан навчився відсторонюватися від сварки матері, уткнувшись у ноутбук.

-Скоріше б злиняти від матері, дістала своїм ниттям, завтра в мене побачення. А там хто знає, а раптом…

Настя після розлучення поїхала до дочки в інше місто.

Там вона зустріла Юрія. Вони почали зустрічатися.

Юрій зустрічає Анастасію з роботи на машині, вони їдуть в кафе, парк, чи кіно.

А днями Юрій серйозно сказав:

-Настя, кохана, переїжджай до мене! Досить жити зі своїми дітьми! Я не хочу з тобою розлучатися. Я хочу прокидатися з тобою! Погоджуйся!

-Ой, Юро! А я вже думала не дочекаюся від тебе цієї пропозиції!

-Так що ж ти мовчала, давно б уже сама натякнула, бо така строга, серйозна завжди!

-Ну, не може жінка сама себе пропонувати, я вихована в іншому дусі, чекаю від чоловіка ініціативи… А взагалі я згодна! Я теж без тебе дуже сумую!