– Свахо, мова йде про ваших онуків, тому я не розумію, про що ви говорите? – каже мені мама моєї невістки.

– Я то про внуків пам’ятаю, але вам теж варто було б трохи включитися, – не витримала я.

– Це ваш син син винен, що все так сталося. Він собі іншу знайшов, а не моя дочка. Одним словом, куди ви зараз, на зиму, дітей збираєтеся виганяти? На вулицю? – наполягає на своєму сваха.

Мені ця розмова дуже не сподобалася. Син мій пішов від дружини, а невістка не хоче вступатися з моєї квартири. Ще й сваха її захищає, і мені умови ставить.

Сина свого я не виправдовую, але і не звинувачую. То від самого початку виглядало так, що нічого доброго з цього шлюбу не буде.

Я давно за кордоном на заробітках, сина свого залишила на маму відразу після того, як він студентом став. Невістку свою, Марину, я давно знаю, вона за моїм сином ще зі школи бігала.

Він її спочатку не хотів, потім вони якийсь час зустрічалися. А потім мені телефонують батьки Марини і кажуть, що весілля треба робити, бо їхня дочка дитину чекає.

Одружувався мій син без особливого ентузіазму. Я приїхала додому, весілля зробила, і відразу впустила їх в трикімнатну квартиру, яку я придбала за свої заробітчанські гроші.

Житло я оформила тоді на себе, невістка не мала нічого проти, вона раділа, що вийшла заміж за мого сина. Сину взагалі було байдуже, настрою у нього не було зовсім, але він не відмовився від відповідальності за дитину.

Я не уявляла, як син з Мариною будуть жити, але, на моє здивування, все наче добре пішло. Народилася внучка, потім друга. Невістка в декреті спочатку сиділа, а потім на роботу так і не вийшла. Працював один син. Та й я чим могла, тим їм допомагала.

Не хочу обговорювати свою невістку, але вона, м’яко кажучи, лінива. Вдома завжди бардак. Їсти не варить нормально, ну що це за харчування – одні макарони і сардельки? Через це, бачу, у старшої внучки почалися проблеми з надлишковою вагою.

Я мовчала, хоча мені все це дуже не подобалося. Діти давно виросли, а невістка про те, щоб йти на роботу, навіть і не думала.

А нещодавно трапилося таке, чого навіть я не сподівалася. Син знайшов собі іншу жінку і пішов з сім’ї. Звати її Оксана. Вона заміжньою ще ніколи не була, дітей не має.

Син переїхав в квартиру цієї Оксани. А невістка з дітьми залишилася в нашій трикімнатній.

От тоді сваха моя і заворушилася. Вона наполягає на тому, що я маю свою квартиру її доньці переписати, бо мій син її кинув з двома дітьми напризволяще.

– Хоч ви, свахо, будьте нормальною людиною. Бо ваш син так вчинив, що Бог йому суддя. Оформіть квартиру на Марину, хоч так моя дитина буде захищена, – каже мені сваха.

– Нехай ваша дитина на роботу йде, – кажу.

– Куди я піду в 38 років без стажу? – плачеться невістка.

Я просто не уявляю, що мені робити. Син мій аліменти платить, але ці гроші йдуть на дітей. А хто невістку має утримувати? Марині, як жінці, треба і особисті речі, і предмети гігієни, і косметику. Хто за все це має платити? Та й комунальні послуги за цю трикімнатну квартиру досі оплачую я.

Син мій вважає, що Марина має переїхати до своїх батьків. А цю квартиру ми колись його дівчаткам залишимо, вони поділяться і по однокімнатній квартирі точно зможуть собі придбати. Мені ця думка теж видається правильною.

Але Марина не хоче з’їжджати, каже, що діти тут звикли жити. І на роботу невістка йти не хоче, бо не вміє працювати.

Ситуація хоч плач. Син від допомоги дітям не відмовляється, а про колишню дружину і чути нічого не хоче.

– Якщо ти залишиш Марину в квартирі, сама за неї комуналку і будеш платити, – попередив мене син.

Що мені робити? Як правильно поступити в цій ситуації? Мені внуків шкода, але я не можу все життя утримувати Марину, яка мені по суті є чужою людиною.

Порадьте, що робити, бо я зовсім розгубилася.