– Катерино, обов’язково оселедець приготуй за своїм рецептом, ти знаєш як я його люблю і як я за ним скучив, – каже мені мій чоловік.

Мені його прохання зовсім не важко виконати, швидше навпаки, я все з радістю намагалася зробити, адже мене вдома не було 2 роки, а на Різдво я взагалі приїхала вперше за 6 років, бо завжди відпустку брала літом, а в цьому році вирішила приїхати зараз, бо мій єдиний син оголосив, що зробив своїй дівчині пропозицію і треба знайомитися з майбутніми сватами.

Я набрала кілька сумок італійських гостинців, гроші, які заробила, купками склала, і додому поїхала, розуміла, що маю неповний місяць щоб і свята відсвяткувати і почати організацію весілля сина.

Олексій у мене єдина дитина. Це син від мого першого шлюбу. Заміжньою я була недовго, потім ми з сином переїхали до моїх батьків, і там вже на мене звернув увагу Ярослав.

Для нього не було проблемою ні те, що я розлучена, ні те, що у мене є дитина. А він на той час ще не був ніколи одруженим, дітей не мав.

Ярослав мені відразу сказав, що має щодо мене серйозні наміри, хоче одружуватися, тому довго з пропозицією не тягнув. Ми одружилися і стали жити у моїх батьків. Батьки чоловіка, до речі, мене не прийняли, і через це мій чоловік кілька років з ними не спілкувався.

Все це я розповідаю тому, що хочу донести думку, наскільки хороший чоловік мені дістався. У нас з ним спільних дітей не було, але мого сина він виховав як рідного. Олексій його називає батьком і вважає таким.

Я в Італії вже 8 років, поїхала, бо хотіла дім до ладу привести. Чоловік мене відговорював від цієї затії, але я йому пообіцяла, що довго не буду, і що як лише ми закінчимо будинок, то я повернуся.

Але я не знаю людей, яким би вдалося швидко з Італії повернутися. Заробітки дуже затягують, бо лише зробив одне, так треба робити інше. І я не стала винятком, заробітки затягнули і мене.

Я будинок до ладу привела, і захотіла ще здійснити мрію чоловіка – машину йому купити. А то він все життя на своєму велосипеді проїздив. Про свої плани я йому нічого не говорила, хотіла йому сюрприз зробити. У чоловіка день народження в кінці грудня, от я планувала йому подарувати машину.

Приїхала я додому, син каже, треба на Різдво їхати до батьків його нареченої. Ми з чоловіком не мали нічого проти, треба то треба.

Наші майбутні свати живуть в сусідньому селі, а в свята рейсові автобуси погано ходять, то ми ледве добралися туди, а назад взагалі проблема була, ми мусіли викликати таксі і платити шалені гроші – в святкові дні, виявляється, тариф значно вищий.

Я їхала в таксі і мене тішила одна лише думка – що скоро у нас буде своя машина і ми зможемо без проблем їздити всюди, куди потрібно.

Сватання за великим рахунком вдалося, свати наче непогані люди, але батько нареченої постійно натякав на те, що я заробітчанка, тому маю і весілля за свій кошт організувати, і житлом молодят забезпечити.

– Нехай поки-що живуть в нашому будинку, місця повно, а потім щось придумаємо, – кажу.

Ця ідея нікому не сподобалася – ні моєму синові, ні сватам, але всі змирилися, бо зараз інших варіантів немає.

– Мамо, ти ж купиш нам квартиру? – запитав син при всіх.

– Куплю, як буду мати гроші, – пообіцяла я, і я сказала правду.

Все так би і залишилося, якби вдома я не зізналася, що хочу купити машину своєму чоловікові. Просто я без його участі не могла вибрати належну модель.

Чоловік дуже зрадів, не міг мені надякуватися. А от син, навпаки, дуже засмутився.

– Якщо у тебе є гроші, то краще б ти нам квартиру купила. Навіщо вітчиму машина, він все життя на велосипеді катався, то вже й на старість авто не потрібне, – заявив мені з докором син.

Олексій вважає, що гроші я маю віддати йому, вони вкладуть цю суму в покупку квартири, а потім я повернуся на заробітки і допоможу їм все сплатити.

Мені не сподобалася ні його заява, ні те, як він Ярослава вітчимом назвав. Все життя був татом, а тепер вітчим?

Син додав, що якщо я не віддам гроші йому, то він не спілкуватиметься зі мною, і не треба йому ніякого весілля.

Не знаю, що мені робити. Я дуже хочу купити чоловікові машину, він заслуговує як ніхто.

Але і з сином псувати стосунки не хочеться, то ж що мені робити, я просто не уявляю.

Чоловік коли про це дізнався, каже, щоб я гроші Олексію віддавала, а йому вистачить і велосипеда. Ярослав ще якось так гарно сказав, що він від мене багато не хоче – от зроблю я йому його улюблений оселедець, і вистачить.

Але мені хочеться йому віддячити за все те, що він для мене зробив. Як бути, дайте пораду.

Джерело