– Тетяно, прошу, сядь на заднє сидіння. Я не дуже люблю там їздити, а на передньому все добре видно, та й я буду ближче до свого сина, – звернулася свекруха, намагаючись, як завжди, зайняти переднє місце.

І кожного разу Тетяна поступалася. Мати її чоловіка завжди наполягала на своєму, і вона не хотіла з нею сперечатися.

Хоча в душі їй це не подобалося, але Тетяна не хотіла ображати старшу жінку. Тим більше, свекруха – пенсіонерка, і відмовити їй здавалося якось невиховано.

Микола, її чоловік, теж ніколи не втручався в такі ситуації. Він мовчав, залишаючи це питання на розсуд дружини. Тож Тетяна щоразу обирала простіший шлях – поступалася свекрусі, щоб уникнути неприємностей і конфліктів.

Авто, яким вони користувалися, подружжя взяло в кредит два роки тому, і вони досі виплачували за нього. Але тепер машина стала ніби сімейним транспортом: батьки Миколи часто просили відвезти їх то на дачу, то ще кудись.

От і цього разу все було так само. Батьки попросили підвезти їх на дачу, щоб допомогти прибрати листя й зібрати горіхи. Тетяна з чоловіком погодилися допомогти й заїхали за ними.

Однак сьогодні Тетяна почувалася недобре. Вона вирішила вперше не поступатися свекрусі місцем. Пояснила, що їй краще залишитися на передньому сидінні поруч із Миколою.

Ця відмова зовсім не сподобалася свекрусі. Вона почала обурюватися, що літня жінка має право їхати там, де їй зручно.

На здивування Тетяни, цього разу Микола вирішив втрутитися. Він звернувся до матері й сказав, що нічого страшного не станеться, якщо один раз вона поїде на задньому сидінні.

У результаті все закінчилося тим, що на задньому сидінні з дітьми поїхав свекор. Свекруха ж, глибоко ображена, вирішила їхати маршруткою.

Після цього випадку вона перестала спілкуватися з сином і невісткою. Образа була настільки серйозною, що свекруха не бажала навіть телефонувати.

Тетяна й досі не розуміє, чому так сталося. Невже вона повинна завжди погоджуватися зі свекрухою? Чи, можливо, варто було знову поступитися, зважаючи на її вік?