Жити ми переїхали в Хмельницький, спершу на орендовану, а потім купили собі невеличку двокімнатну квартиру. Самі вкладались у ремонт. Ми з чоловіком працюємо в ІТ. Зараз у нас вже двоє дітей: син Степан і дочка

Олеся.

Мої батьки, так само як і батьки Назара, живуть у с. Курівка, звідки і ми родом. У Назара ще є сестра Ліза, вона також одружена. Живе у Хмельницькому, але досі на орендованій, та я вважаю, що це їх вина, бо нічого міняти не хочуть. Чоловік Лізи Андрій – звичайний столяр, вона ж без роботи. Зарплати Андрія мало на що вистачає. Свекруха допомагає їм навіть з

продуктами.

Нещодавно у нас у селі був празник – храмове свято, якраз на Воздвиження. Тож ми з дітьми поїхали в село, зранку пішли до церкви. Опісля зайшли в гості до моїх батьків. Тато з мамою

давно вже господарства не тримають, бо

здоровʼя вже не те. Свекруха ж моя, Надія Василівна, має і курей, і качок, і гусей. Вже на вечір, ми пішли й до свекрів.Свекруха навіть за столом не посиділа, все готувала сумки дочці в місто: і курку морожену, і качку запечену, і яйця домашні, цілий ящик закруток, і всі страви зі столу, в тому числі салати і солодке. Вона навіть дала зятеві грошей на бензин. Я лиш спостерігала за тим всім, чекала, що і мені чи дітям щось перепаде. Коли ми вже їхали, то свекруха покликала до себе онуків:

Грошей я не маю, – сказала вона, – та без

гостинців вас не залишу! – і дала їм по пакету.

Мене вже аж розпирала цікавість, що у тих пакетах. Та виявилось, що свекруха навіть по шоколадці моїм дітям не купила. Бо у пакетах були по три яблучка та кілька горішків.

Свекруха і раніше все віддавала дочці. Та я не розумію, як можна робити між дітьми таку велику різницю? Назар їй такий же син, як Ліза дочка.

Сподіваюсь, я ніколи не буду такою свекрухою.

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

почуттям:

ЧИ

Ваша реакція має

значення!