– Ти знаєш, синку, як я поводжуся зі своїми працівниками? З тими, хто мені непотрібний? Правильно, я їх виганяю. І все! Немає людини, немає проблем, – почула Світлана слова свекрухи, що долинали до неї з-за рогу будинку.

– Мамо, ну ти порівняла – це ж чужі люди! З ними простіше, а тут все ж таки дружина! – Сперечався з нею Ігор.

“Що? Це вони про мене, чи що?” – здивувалася Світлана, яка приїхала сьогодні до заміського будинку батьків чоловіка, щоб допомогти його матері підготуватися до невеликого прийому на честь її дня народження.

Сьогодні була п’ятниця, і як тільки Світлана закінчила з усіма справами на роботі, одразу ж поїхала сюди, в елітне приміське селище, де свекруху зі свекром збудували нещодавно затишний сучасний котедж. Чоловік сюди сьогодні не збирався. Принаймні він так зранку й сказав. І тому почути зараз тут Ігоря, який так дивно спілкувався зі своєю матір’ю, було дивно.

Свекруха цілком могла обійтися без допомоги невістки, хатніх робітниць вистачало. Але в цьому випадку від Світлани була потрібна інша, так би мовити, естетична допомога. Діана Григорівна, пам’ятаючи про те, що у невістки художня освіта, попросила її допомогти з оформленням вітальні квітами та святковими плакатами.

Світлана, почувши таємну розмову, від несподіванки навіть перечепилася об декоративну огорожу для квітів, які у великій кількості росли у затишному дворі заміського будинку. Вона була розгублена і поки що не розуміла, що відбувається. Потім інстинктивно притиснулася до стіни будинку, яка дуже вдало сусідила з густими чагарниками, і стала далі слухати чоловіка і свекруху, які, очевидно, сиділи в альтанці.

– Не подобається дружина, жени її геть! – голосно та впевнено, як і завжди спілкувалася з близькими, продовжувала Діана Григорівна. – Ти молодий, багатий завдяки мені та батькові. Щоправда, ця обставина до певного часу є номінальною. Але вчися вже зараз приймати важливі рішення, не чекаючи проблем та ускладнень. І робити це потрібно самому.

– Мамо, тобі легко розмірковувати, а я люблю Світлану, – невпевнено промовив Ігор матері.

– Запам’ятай – кохання не дуже хороший порадник у справах. А сім’я – це той самий бізнес, лише з ще більшими зобов’язаннями. Кохаю, не кохаю! Не сміш мене, сину. Сьогодні одна Світланка, а завтра буде інша, і в сто разів краща за цю. Ти молодий, і через молодість ще не можеш судити про те, що таке справжнє кохання, – вимовляла синові Діана Григорівна. – Слухай батьків, і буде тобі щастя.

– І все ж таки, мамо…

– Що все-таки? Сам же сказав, що Світлана твоя не та, за кого себе видавала. Дитину народжувати тобі не хоче, хоча ви вже другий рік разом. Пропадає на своїй роботі постійно, зовсім забувши про чоловіка та будинок. Я навіть не здивуюсь, якщо з’ясується, що вона від тебе гуляє. Зізнайся, ти сам уже про це почав думати. Так? – грізно запитувала сина мати.

“Ну, ну, зізнайся, дорогий! Що ж ти? Не підводь свою маму,” – подумала в цей момент Світлана, якій дуже добре було чути всю розмову чоловіка і свекрухи.

Головне, щоб зараз ніхто не побачив її тут, бо незручно вийде. Хоча, якщо врахувати те, чого вчить сина його мати, скоро їхньому сімейному життю прийде кінець. А це означає, що Світлані тепер все одно, хто і що про неї може в цьому будинку подумати.

– Так, ти маєш рацію. Ми останнім часом постійно з’ясовуємо стосунки через те, що моя дружина затримується на роботі. Мені це набридло. Я пропонував Світлані кинути роботу і сидіти вдома. Дитину народити, піклуватися про чоловіка і будинок. Чого ще їй не вистачає, мамо, скажи? Адже достатньо додому приношу, щоб дружині можна було не працювати. Навіть більше!

– Та всього їй вистачає! Просто вона тебе не любить. І не любила ніколи! – швидко відповіла мати. – Через гроші Світлана з тобою.

“Та знаю я, чудово знаю, як ви до мене поставилися з самого першого дня, – сумно думала Світлана. – Ось тільки гроші-то мені ваші не потрібні зовсім! І за Ігоря я по любові виходила.”

– Я тепер теж думаю – не любить вона мене, – скаржився матері Ігор. – Не любить, але стверджує протилежне.

– Та не кажи, синку! Сама дивуюсь! Інша б на її місці тільки щаслива була – сиди вдома, не працюй, витрачай гроші чоловіка. А ця вчепилася за свою роботу, смішно просто. Що це за робота для дорослої серйозної жінки – оформлювач сцени у дитячому театрі? Художник вона,  бачите! – цинічно продовжувала обговорювати невістку Діана Григорівна. – Ну і малювала б свої картинки вдома, для душі! Та сусідам за сто гривень продавала. Усе користі більше було б. Та й при чоловіку завжди була б.

– А ти знаєш, що вона мені заявила нещодавно? – продовжував Ігор поливати свою дружину брудом.

– Ну, поділися вже, раз почав. Рідко такі одкровення від тебе чую, – підбадьорилася мати.

– Каже, мене зовсім не влаштовує, що ти маєш квартиру, а я ні. Це, каже, несправедливо. І у разі нашого розлучення я залишусь на вулиці.  Отже, вона розглядає такий варіант – розлучення? – все більше дивував, приховану в тіні чагарників жінку, її коханий чоловік.

– Та я тобі більше скажу, Ігоре. Вона вже частину суми накопичила і, напевно, витягла ці гроші з вашого сімейного бюджету. Поки ти, не розумний, розчулювався її красою і танув від своїх почуттів, вона потихеньку тягла ті гроші, що ти заробляв у батька на фірмі. Не зі своєї копійчаної зарплати вона, збирається квартиру собі купувати? Ну, подумай своєю головою, якщо ти вмієш думати! Та й подивишся, невдовзі вже купить.

– Я про це якось не подумав … – неохоче погодився з матір’ю Ігор.

“Ось це так! Мало того, що практично звинуватив мене в зрадах. Так тепер ще не посперечався із твердженням свекрухи в тому, що я обкрадаю його. І це мій чоловік! Мій коханий! Скільки цікавого я зараз дізналася про себе. Та й про нього теж, – все більше дивувалася Світлана.

Адже нещодавно вона настільки була зачарована своїм майбутнім чоловіком, що просто життя без нього собі не уявляла. Так закохалася, відгукнулася на гарні залицяння.

Вони познайомилися два роки тому на одній із виставок, де Світлана презентувала кілька своїх натюрмортів, знайомий художник їй тоді допоміг.

Ігор там зявився випадково, йому довелося розважати ділових партнерів батька, які приїхали з іншого міста. І одним із пунктів культурної програми було відвідування виставки молодих талановитих художників.

Закохані з першого погляду молоді люди стали зустрічатися, і вже через пару місяців Ігор, засліплений почуттям, зробив Світлані пропозицію.

– Ігоре, а тобі не здається, що перше яскраве почуття зовсім не означає, що треба одразу бігти до ЗАГСу? – суворо оглядаючи претендентку на звання невістки, спитала Діана Григорівна. – Зустрічайтесь, спілкуйтесь, навіть живіть разом, хто вам заважає? Навіщо ж одразу в ЗАГС бігти? Адже сто разів ще передумати можете.

– Мамо, не відмовляй нас, ми все вже вирішили! – сперечався з матір’ю Ігор. – Я люблю Світлану. Яка різниця – зараз ми одружимося чи через рік? Нічого не зміниться. Це кохання на все життя! – з ніжністю дивлячись на кохану, сказав тоді Ігор.

Вона знала, що батьки неодноразово намагалися відмовити його від цього поспішного і зовсім не вигідного для них шлюбу. Але син і слухати їх не хотів.

– Не дозволите, ми самі одружимося, без вас, – пригрозив він матері.

І та, будучи жінкою мудрою, порадившись із чоловіком, дозволила синові його каприз. Подумала так – краще дати дорослій дитині награтися улюбленою іграшкою досхочу. А потім, коли вона йому трохи набридне, потихеньку забрати її в нього. Тим більше, що прийомів розвести подружжя у неї в голові було безліч.

І ось зараз Діана Григорівна вирішила, що час уже настав. Та й Жанна, яка була гарною партією для їхнього сина, вже дала свою згоду. А це означало, що настав час починати діяти, щоб розвести сина з невісткою.

Але робити практично нічого не потрібно. Ігор сам дуже доречно і вчасно став скаржитися матері на Світлану.

Сьогодні він приїхав до батьків невипадково. Потрібно було попросити у них грошей на новий автомобіль, який сподобався розпещеному синові багатих батьків.

Свекруха з Ігорем захопилися бесідою, де кожен мав свою мету. Мати – розвести сина зі Світланою, а син – поскаржитися на свою долю, щоб розжалобити матір та попросити грошей на недешевий подарунок.

Вони зовсім не подумали або просто забули про те, що Світлана могла тут з’явитися будь-якої миті, тому сміливо обговорювали речі, не призначені для її вух.

– Мамо, у мене прохання до вас із татом буде. Я подивився новий автомобіль. Дасте мені грошей? У мене ж незабаром день народження, – перейшов Ігор до головного.

– Звичайно, дамо, синочку. Ми ж із татом дуже тебе любимо. Тільки у нас теж прохання одне до тебе. Завтра у мене на святі буде особлива гостя – Жанна. І я дуже хотіла б, щоб ти був один, без Світлани. І звернув свою увагу на цю прекрасну жінку. Ти мене зрозумів?

– Так, мамо, дуже добре тебе зрозумів. Ділова пропозиція?

– Хто знає, може, ця ділова зустріч зробить тебе згодом найщасливішою людиною, – багатозначно посміхнувшись, промовила Діана Григорівна.

Більше Світлана слухати не стала. Все зрозуміло! Робити їй більше тут нема чого – ні сьогодні, ні взагалі в принципі!

Вона тихенько вийшла з двору і, сівши до свого маленького автомобіля, поїхала геть від цього неприємного місця. Далі від людей, які здатні на зраду та для яких головним мірилом є гроші.

Світлана засмутилася і ледве стримувалася, щоб не заплакати. Як Ігор міг так із нею? Адже казав, що любить. Клявся їй, а сам… Такі слова за її спиною промовив…

Адже Світлана саме сьогодні хотіла розповісти чоловікові про те, що її картинами зацікавилася одна зарубіжна фірма і навіть придбала кілька натюрмортів за величезні гроші, запропонувавши дівчині подальшу співпрацю. Світлана вже зараз могла б на ці гроші купити цілих три квартири.

Але тепер вона нічого цього Ігореві не скаже. Завтра подасть на розлучення. І яке щастя, що вони не мають дітей! Значить, не дарма їй інтуїція підказувала, що від тієї людини не варто народжувати дитину.

Світлана та Ігор розійшлися. А за півроку вона зустріла свою колишню свекруху на одному великому заході, куди були запрошені лише дуже багаті та знамениті люди міста.

Діана Григорівна, яка теж була присутня на цьому банкеті, з подивом для себе побачила Світлану і не змогла стримати емоцій.

– Світлана? От ніколи б не подумала, що зустріну тебе тут! То за які ж заслуги ти сюди потрапила? – здивовано мовила вона, розглядаючи дорогу сукню та прикраси колишньої невістки. – Проникла, щоб знайти собі чоловіка багатшого? Ну, зізнайся! Переживаєш без грошей Ігоря?

– Та я…

– Ой, Світлано, ось ви де! – не дав Світлані вимовити хоч слово організатор заходу. – Ну що ж ви! Англійці на вас чекають, а ви ховаєтеся. Не хочете підписувати контракт із однією з найзнаменитіших фірм у Європі? Не жартуйте так, люба, йдіть швидше.

– Вибачте, – усміхнувшись, відповіла Світлана колишньої свекрухи. – Не вдалося поговорити. У вас все гаразд? Ігореві привіт від мене. Сподіваюся, що його теперішній шлюб повністю відповідає вашим вимогам.

І, посміхаючись широко і відкрито, Світлана зникла з поля зору.

– Треба ж! І хто б думав, що її мазанина хоч щось варта! Художниця! – з розпачем вимовила Діана Григорівна, дивлячись услід дівчині, що віддаляється. – Ось так поворот! Розбагатіла, контракти підписує зі світовими брендами…

Нова невістка Жанна, яка вже взяла в обіг усю сім’ю свого чоловіка, включаючи батьків, тепер усім давала жара. А спогади про минулі спокійні часи канули в далеке минуле.

Ну, за що боролася Діана Григорівна, на те напоролася. Зате рівню синові за дружину обрала.

Джерело