https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/ya-pidgotuvala-dim-do-pryyizdu-syna-ale-susidka-vse-zipsuvala-i-tse-ne-vpershe-bulo-tak-meni-vzhe-nabrydlo-shho-vyrishyla-yiyi-provchyty-nareshti/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Ми з чоловіком живемо за містом, у Вербові. Я отримала невеличку хатину у спадок від батьків. А свою квартиру в Бережанах дітям віддала – невістці і сину. Сама ж на старості хотіла відпочити на природі. Мріяла, що у мене буде гарний будинок, із власним садом, газоном, клумбами і куточком для онуків. Чоловік збудував гараж на подвір’ї, машини ремонтує – має підробіток. Спершу я і працювати на городі не хотіла, думала тільки квіти посаджу на подвір’ї собі на радість. Та якось ми їхали до сина, а як повернулись, то від квітника лишилися лише нікчемні пелюстки, все розрито і довкола тхне курячим послідом. Так почались мої конфлікти зі Стефою. Бо таке “знайомство” мені явно не сподобалось.

Стефа – то моя сусідка. У неї велика господарка: кури, качки, свині, гуси, пару кіз та ще й корова. Словом, сморід нереальний, навіть у спеку вікна не відчиняю. А ще за тваринами сусідка геть не слідкує. Раз її корова прямо біля наших воріт напаскудила. Я в неділю зібралась до церкви, як встругнула туди, мусила добре капці мити і до церкви вже було йти ніяк.

У неї є собака, карпатська вівчарка. Така буйна, на всіх гавкає. Якось забігла до мене на подвір’я, та як почала прискакувати до спідниці, ледве я до хати втекла. Мусила чекати чоловіка, щоб її вигнав.

Постійно, як син до мене в гості приїжджає, то Стефа мусить нам свято зіпсувати. Все скаржиться, що мій син заблизько до її хати машину паркує, навіть якось на неї помиї вилила. А от останній раз: я готувалась до приїзду Андрія, прибирала. Тільки у магазин вибігла, приходжу – на подвір’ї повно курей, гонорово повсідались на наші сходи. Тут я вже не втерпіла, пішла сваритись до сусідки:

– До мене невістка приїжджає, а ти своїх курей пустила! Чи ж онуки мають бігати по тих курічках?

– Та ти просто мені заздриш, бо не маєш сили пильнувати таку господарку!

Оце мене неабияк здивувало. Таке про себе почути. Сусідка має наглість розказувати, що я маю робити.

– Хіба є чому заздрити? – коротко відповіла я. 

А вона ввечері вилила нам під ворота мостівку, ну, чесно знущається, і знає, що син в мене ночує. Чи ж його діти мають тим дихати?

Підкажіть, як боротися з цією паразиткою? Бо вже терпіти сили не маю.

MarichkaF