Михайло нормально заробляв, нам вистачало і на прожиття, і на розваги і на те, аби доньці дати гарне майбутнє.

Але декілька місяців тому чоловік прийшов після роботи додому. Не привітався, не обіймав, а одразу пішов у нашу спальню та дістав валізу.

• Ти кудись їдеш? У тебе відрядження?
• Ні. Я йду від тебе, вибач.
• Що?
• Ну не можу я більше жити з тобою, чесно. Всі дні такі не цікаві, сірі. Нудно! А Ліда не така, з нею дуже весело, цікаво.

Я не стала кидатися йому в ноги, просити залишитися. Просто мовчки зняла обручку та

поставила на стіл. Але пішла у ванну, аби Михайло не бачив моїх сліз. Ні, я жінка горда та не буду за ним бігати. Якщо він вибрав молоду коханку – то нехай котиться до неї під три

чорти.

Тільки от на душі було дуже погано. Ніби на мене вилили цистерну багнюки та ще й посміялися.

Я тоді одразу покликала до себе подруг і дістала весь арсенал вина. Добре, що донька Аліна навчається у польщі та не бачила цієї сімейної

мелодрами.

– Плюнь ти на нього! Теж мені Дон Жуан в

панталонах.

• Повір, ще сам приповзе до тебе і ноги цілуватиме. Але ти не піддавайся, не ведися на його порожні обіцянки!
• Але ми разом 20 років прожили…
• Та хоть 50! Все, дорогенька, у тебе новий етап у

житті почався.

Аліні я сказала, що у нас з батьком просто трохи складний період у житті та ми вирішили пожити окремо. Ну не буду я доньці казати про коханку, аби вона ще там у Польщі не плакала. Навіщо

травмувати дитину?

Перший місяць мені дійсно було важко. Я вже навіть дійшла до ручки та вирішила звернутися

Перший місяць мені дійсно було важко. Я вже навіть дійшла до ручки та вирішила звернутися до одної ворожки. Поїхала у якесь далеке село, взяла з собою фотографії чоловіка, його деякі речі.

– То вона його причарувала. Та молодиця. Треба

декілька сеансів, аби повернути чоловіка додому

– бубоніла під носа та стара.

Я витратила на її ворожіння досить кругленьку суму грошей. Але ніякого результату взагалі не

було.

Тоді я вирішилася дійсно дослухатися до порад подруг та почати жити у своє

задоволення. Перше, що зробила – знайшла нову роботу. Мене взяли менеджером в одну гарну

компанію з виробництва меблів. Там я познайомилася з хорошими та привітними колегами, ми часто виходили в обід на каву, десь

прогулятися.

Потім побачила оголошення у автобусі, що триває набір у клуб східних танців. Я ризикнула та записалася у групу. І мені просто от словами не передати, як це подобається! Зі мною ще

Потім побачила оголошення у автобусі, що триває набір у клуб східних танців. Я ризикнула та записалася у групу. І мені просто от словами не передати, як це подобається! Зі мною ще ходять жіночки різного віку, такі привітні. Завдяки таким танцям я трохи схудла на 5 кілограмів за місяць.

Знаєте, мені навіть зараз виключення світла не страшні, бо я знайшла ще одне хобі. Малюю

картини за номерами, вони продаються у

кожному магазині з канцтоварами. Запалюю собі свічку чи гірлянду, на крайній випадок – ліхтарик на телефоні, дістаю фарби і починаю малювати.

Для мене це немов медитація.

Під час новорічної відпустки вирішила передивитися модний серіал – Дім драконів.

Дуже цікавий сюжет, я навіть спати не хотіла йти.

8 січня я була вдома, відпочивала. І тут у двері хтось постукав. Я гадала, що це прийшли мої подруги та навіть не подивилася у вічко

• Привіт, Олю, – тихо сказав Михайло. Він навіть не дивився мені в очі.
• Привіт, а ти чого прийшов?
• А я там, цей, там у спальні забув дещо. Можна

забрати?

— Проходь.

Чоловік щось довго товкся біля шафи, зазирав у

кожну шухляду.

— А ти там готувала пампушки? З халвою та маком?

• Так, на Різдво вирішила трішки зробити.
• Ex, це були мої улюблені пампушки. А це ти новий серіал дивишся? Про який я колись тобі розповідав?
• Так, Дім драконів. Залишилася одна серія до

  фіналу і все. Буду щось інше шукати для

  перегляду.

  Тоді Михайло просто впав на коліна та почав

  плакати:

• Олечко, кохана, будь ласка, вибач мене! Я тоді зробив помилку! Я такий довбень, що пішов від тебе. Мені тебе так не вистачає.
• Але ж ти казав, що зі мною нудно.
• З тобою не нудно, з тобою затишно, спокійно.

• Бо та мігера з мене вже всі соки випила. Я так більше не можу. Будь ласка, я хочу повернутися!

  Я жалію, що тоді проміняв таку жінку на ту відьму.

  Мені з одного боку було дуже шкода чоловіка.

  Адже він плакав, просив вибачення.

  Але з іншого… Він ж сам вирішив піти від мене до

  коханки.

  Словом, я це пишу, адже хочу почути від вас нормальної поради. Мені вірити чоловікові чи ні?

  Просто я не хочу знову через нього плакати та страждати.

  Однак, дуже хочу, аби він повернувся. Адже мені так не вистачає Михайла, я почуваюся неповноцінною жінкою без нього.

  Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки

  “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

  Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими

  читачами. Надсилайте на пошту

  [email protected]

  Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим

  почуттям:

  ЧИ

  . Ваша реакція має

  значення!