– Мамо, я твій син, хто мені допоможе, як не ти? – Юрій знову прийшов проситися до мене жити.

– Сину, я вже сказала тобі: ти можеш залишитися, але без Тетяни, – нагадала я про свою умову.

– Мамо, ну як без Тетяни? Вона ж моя дружина.

– То хай би твоя дружина вміла тримати язик за зубами й поводитися належно в чужому домі, – відповіла я.

Син одружився вісім місяців тому. Невістка мені не сподобалася з самого початку. Ні, це не через зовнішність, тут у неї все гаразд. Проблема в її манерах, а точніше – у їх відсутності.

Тетяна абсолютно безтактна, хоча сама називає це чесністю та прямолінійністю. Мовляв, краще сказати все прямо в очі. І вона говорить, не добираючи слів.

Я живу в двокімнатній квартирі. З самого початку попередила сина, що не збираюся жити разом із невісткою. Тому на їхнє весілля я подарувала їм 15 тисяч доларів – усі заощадження, які в мене були. Таку ж суму подарували і свати, що дозволило молодятам одразу купити квартиру.

Однак вони придбали житло в новобудові, яка ще не здана. Поки дім добудовується, їм треба десь жити. Знімати квартиру вони не хочуть – бажають заощадити на ремонт, адже в квартирі лише голі бетонні стіни.

Я пішла їм на поступки, хоч це було непросто. У сватів ситуація ще гірша: в їхній двокімнатній квартирі живе молодша сестра Тетяни та бабуся. Виділила я молодятам окрему кімнату й намагалася уникати конфліктів, хоча з Тетяною це було складно. Скажеш їй слово – вона тобі десять у відповідь. І все повторює: “Я просто правду в очі кажу, а правду ніхто не любить”.

А її “правда” іноді просто обурює. Наприклад, вона заявляє, що мені не треба багато їсти, бо я маю надлишкову вагу. Або що виглядаю значно старшою за свій вік. Хіба комусь таке сподобається?

Я терпіла, хоч і важко було. Але все змінив один випадок. У мене був день народження, і я запросила 12 гостей – родичів та подруг. Усі помістилися в одній кімнаті.

Я сподівалася, що невістка мені допоможе, але вона сіла за стіл і чекала, поки я сама все подам. Було незручно перед гостями. Та це ще не все. Поки я метушилася на кухні, Тетяна встигла “правдою” вразити майже кожного гостя. Вона розповіла всім домашні розмови, ще й додала свого. Тепер через неї ні родичі, ні подруги не хочуть зі мною спілкуватися.

Невістка не вважає себе винною й повторює свою фразу: “На правду не ображаються”. Але хто просив її лізти до дорослих людей із такими коментарями?

– Якщо на правду не ображаються, то ось тобі моя правда: ти невихована, і я більше не хочу бачити тебе у своєму домі, – сказала я їй.

Я дала їм тиждень, щоб вони знайшли нове житло. Син був дуже незадоволений і образився. Він став на сторону дружини й звинуватив мене, що я більше ціную подруг та родичів, ніж власного сина.

Місяць я про них нічого не чула, але тепер син знову прийшов просити, щоб я прийняла їх назад. Каже, що не може платити за оренду житла. Тетяна вагітна, і хоч це лише початок, вона вже пішла з роботи через погане самопочуття. Працює лише син, але його зарплати не вистачає ні на оренду, ні на проживання.

Я розумію, що вони у складній ситуації, але не хочу знову приймати невістку в свій дім. Хай навчиться думати, перш ніж говорити. Вона буде принижувати мене, а я мовчатиму? Ні, це не для мене.

Я вже допомогла їм, як могла, віддавши всі свої гроші. Їм треба було обирати квартиру скромнішу, готову до заселення, а не новобудову, яка потребує значних витрат.

Син сподівається, що я зміню рішення заради майбутнього онука. Але, навіть з огляду на це, я не готова терпіти образи від невістки.

А як вважаєте ви? Чи правильно я вчинила? Чи, можливо, я погана мама?