– То влітку твоя мама сміялась з мене, а зараз до нас проситься? – Я вже не радий, що сонячні панелі встановив і зараз поясню, чому
– То влітку твоя мама сміялась з мене, а зараз до нас проситься? – Я вже не радий, що сонячні панелі встановив і зараз поясню, чому
Саме тому всі свої відпускні витратив на сонячні панелі й батареї до них. Тоді свекруха з мене сміялася.
Краще б ремонт зробив, хата облуплена, а ти панелі чіпляєш!
– Моя хата! Що хочу – те й чіпляю!
– Ото в тебе чоловік немає чим зайнятися! – реготала вона, звертаючись до моєї дружини.
Я вже звик на таке уваги не звертати. Тетяна Михайлівна увесь час до мене прискіпується. Все ніяк не змириться, що її донечці не принц на білому коні дістався, а звичайний робітник. З першого дня знайомства вона не приховувала невдоволення вибором Інни.
Та щастя, що в коханої завжди своя голова на плечах була. Ми побралися і вже за рік стали батьками вперше. Дідусь заповів мені свою стару хату, яку я власними руками переробив і оновив. Залишилось зовсім трохи доробити фасад. Але у зв’язку з цією ситуацією зі світлом я вирішив, що пріоритети дещо змінилися.
І ось зараз, коли почали світло вимикати, Тетяна Михайлівна згадала, який я молодець:
– Можна до вас приїхати на вечерю, так важко самій в темряві! Ще й телефон розряджений!
Звісно, дружина дозволила. Та відтоді теща почала приїжджати мало не щодня. А нещодавно заявила:
– Мені просто страшно самій, я не молода. Що як мені зле стане, навіть швидку викликати не зможу.
– Чого? Телефон все ж працює.
– Зв’язок у мене поганий, коли світла нема. Інтернет також.
Якийсь час вона просто натякала, та врешті відверто сказала:
– Я маю до вас на зиму переїхати
Мамо, у нас зовсім місця мало! – зауважила дружина, побачивши мій вираз обличчя.
– Це ж лише на ці три місяці, ну максимум на чотири. Там свята, а як щось станеться, то я сама ще й без свята залишуся.
Тієї миті я вперше пошкодував, що встановив панелі. Краще б не робив цього. Навіть була думка щось пошкодити, щоб мати виправдання.Краще без світла сидіти, ніж з тещею на голові. Вона ж увесь цей час мене критикувати буде. Я переконаний, що все це закінчиться погано і точно вплине на наші з дружиною відносини. Та вона цього не розуміє:
– Та потерпи трошки, це ж моя мама! Я б заради твоєї точно терпіла!
– Ага, легко тобі казати, коли свекруха живе в іншому місті.
Кохана вмовляє, а я не знаю просто, як бути. Але вона не пробачить, якщо не дозволю. Порадьте мені щось?
“Як ви відчуваєте себе після цього? Оберіть емодзі, щоб висловити свої емоції. Це допоможе нам краще зрозуміти вас!” 💔, 😱, 😢, 😊