Не можу сказати чому, але мама чого чоловіка розлучила в свій час свого молодшого сина з дружиною, а потім взялася і до нашої сім’ї. Але за щасливим збігом обставин їй не вдалося цього зробити.

Брат мого чоловіка розлучився з дружиною і винна в цьому свекруха, яка не подивилася навіть на те, що має двох онуків, які залишилися без батька.

Марина Сергіївна відразу була проти нашого весілля, казала, що сину ще рано одружуватися і що я не підхожу її синові.

Я теж відразу зрозуміла, що свекруха мене не полюбить, та проблеми в цьому не бачила, адже ми не збиралися жити з нею разом. Мені 26, я цілком самостійна людина і три роки тому придбала квартиру. Тож думка свекрухи, коли я сама господиня у своєму домі, мене особливо не хвилювала.

Цю квартиру мені купили мої батьки, вони не якісь там багатії, вони все життя працюють і живуть у селі. У мами з татом завжди було велике господарство, і я, і моя молодша сестра з дитинства вміли все: і приготувати, і випрати, і з худобою впоратися, і на городі посадити-прополоти. Навіть коли я вчитися поїхала до міста, кожних вихідних я їхала додому, щоб допомогти батькам. Так що на свою міську квартиру в якомусь плані заробляла і я сама.

Власне, саме той факт, що я з села, дуже розчарував свекруху. Вона вважала, що тепер і її сину доведеться щовихідних їхати до моїх батьків в село допомагати. З моїми батьками, тобто з сватами, свекруха не хотіла підтримувати стосунки.

Дружину молодшого брата мама чоловіка теж незлюбила. Невістка, яка була дівчинкою із сім’ї міських інженерів, свекрусі теж не догодила. Вона вважала, що син мало їй уваги приділяє. І те, що у Олега діти і йому просто ніколи, свекруху не хвилювало. Тому в результаті Олег пішов від дружини і прийшов до мами з речами.

Свекруха раділа, повторювала, що любить вона лише своїх дітей, а онуків може бути скільки завгодно.

Мій чоловік не підтримував брата в тому, що той вирішив піти від дружини. Він був впевнений, що це мама так налаштувала Олега і що він сам ніколи б так не поступив.

Спочатку і справді він не особливо прислухався до матері. Із задоволенням їздив у село, до тещі з тестем. Та й мої приймали зятя дуже добре. Мій чоловік не звик до роботи в селі, але допомогти скопати чи щось поправити на обійсті, було йому під силу.

Зате щоразу додому ми поверталися з повним багажником гостинців: закрутки, м’ясо, картопля, мед, овочі різні. І машину за пів року після весілля нам подарували мої батьки.

Свекруха все зуділа, що ми її синочка в село тягаємо, що він ще перепрацюється, не дай Бог. А те, що у нас і квартира, і машина, і продуктів повний холодильник, і що їй продукти ми привозимо регулярно, все це її не тішило, ніяк свекруха не могла вгамуватися. Почала вона розігрувати сцену: як ми на село зберемося, так мама «занедужає» і вимагає сина залишитися з нею. І так відбувалося постійно.

А одного разу у вихідний ми в село не поїхали, вирішили поспати довше, свекруха, думаючи, що нікого немає, що ми поїхали до моїх батьків, потихеньку до нас у квартиру прийшла: ключ ми їй давали про всяк випадок. На кухню пройшла, у холодильник заглянула, чайник поставила, а сама з кимось по телефону говорить:

– Так, Дарино, так. Казала, що нездужаю – не допомогло. Додому не повертається. Спробую, як з Олегом! Тоді допомогло. І одна невістка не пробачила, коли почула, що у сина є інша, і ця не пробачить також. Мені вона повірить, нічого з’ясовувати не стане! І не кажи! Ростиш-ростиш, для кого?

Це було дуже цікаво, лежати і чекати, коли вона зрозуміє, що ми вдома і все чули.

Мій чоловік на маму образився, серйозно образився. А того ж вечора ми пішли до дружини Олега і всі їй розповіли. І Олегу розповіли. Помирився старший брат чоловіка із дружиною.

Свекруха тепер не дзвонить вона ні нам, ні Олегу. Замки ми поміняли, більше ніяких ключів і тим більше неочікуваних гостей. Сім’я має бути закритою, не можна впускати в неї навіть найближчих родичів, в цьому я вже переконалася.