– Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли побачила, що на дачу Юрій приїхав один.

– Вона щось себе не дуже добре почуває, – відповів син і попрямував до батька вітати його з днем народження.

В цьому році ювілей чоловіка ми вирішили святкувати на свіжому повітрі. У нас є чудова дача за містом, погода дозволяє, то ж ми вирішили покликати дочку з зятем і сина з невісткою, і посмажити шашлик на природі.

Взагалі, сімейні посиденьки в нашій родині – це звична справа, ми часто збираємося разом. Тільки от я помітила, що невістка нас уникає.

Син одружився всього три роки тому. Цій події ми неабияк раділи, бо вже втратили надію, що Юрій сім’єю обзаведеться, адже йому уже тридцять минуло.

Тож коли він привів додому Софію, і сказав, що справа вирішена, ми полегшено видихнули. Я сподівалася, що невістка мені стане донечкою, бо у нас дуже цінуються родинні стосунки.

Коли моя донька заміж вийшла, то я свого зятя не інакше як сином називаю. І з його батьками, сватами моїми, я теж маю чудові стосунки.

Сестра у мене є рідна, я собі не уявляю, щоб ми в свята не зустрілися чи не допомогли одна одній. Та я б усе кинула і побігла б їй допомагати, і я впевнена, що сестра зробила б так само.

Все це я розповідаю, щоб пояснити настільки для мене є важливими родинні стосунки.

І тут в нашій сім’ї з’являється невістка, яка вирішила своєю поведінкою перекреслити всі наші родинні традиції. Я з самого початку запідозрила, що тут щось не так, бо Софія трималася дуже відсторонено, майже нічого не говорила, але я подумала, що все це через те, що вона ще до нас не звикла.

Дивно мені було і тому, що на весілля батьки невістки не приїхали. Син пояснив мені, що вони розлучені, але ж хіба це причина, щоб не бути на весіллі своєї дитини?

Виявляється, що невістка і з своїми батьками не дуже то спілкується, з татом майже не бачаться, а з мамою хіба що по великих святах. Тому і до нас вона ставилася так неприязно.

Я не наполягала, дала їй час, щоб вона звикла до нас, але з часом ставало лише гірше. Софія і сама до нас не приходила, і сина не пускала.

– Чого тобі до них бігати? Ти що, маленький матусин синочок? Замість того, щоб вести з твоїми родичами нудні бесіди, нам краще провести цей час удвох, піти в кіно чи в театр, – з докором заявила Софія моєму сину.

Одного разу син прийшов до нас і сповістив чудову новину – він стане батьком. Як же ми зраділи. Але радіти було рано, бо проблеми лише починалися.

До нас невістка категорично перестала ходити, а син просив, щоб ми її не чіпали, бо їй не можна нервувати, так що 9 місяців ми її не бачили.

Покликав нас син на виписку, але з незадоволеного виразу обличчя невістки я зрозуміла, що це була чисто синова ініціатива і Софія не хотіла, щоб ми приходили.

Бачили ми онука тоді перший і останній раз. Невістка нам заборонила до них приходити, мотивуючи це тим, що дитина ще занадто маленька.

Уявляєте, як нам було прикро. В цьому віці дитинка змінюється з кожним днем, і нам хотілося це бачити, бути учасником цього чудового процесу, але невістка нам забороняла бачитися з онуком.

Через рік малюк перейшов на суміші, і аж тоді син з дитиною почав приїжджати до нас.

Якось я не витримала, набрала невістку, знову наголосила на тому, що я хочу щоб у нас була одна велика родина, запитала – що не так. Софія мені нічого не відповіла, але на наступний день мені зателефонував син і сказав, щоб я не втручалася не в свої справи.

У сина з дружиною не все гаразд, я ж бачу, що там мало до розлучення не доходить. Син хоче підтримувати з нами родинні стосунки, він так вихований, а дружина його проти.

Юрій коли до нас приходить, то відключає телефон. Я би дуже не хотіла, щоб вони розлучилися, адже вони гарна пара, та й дитинка у них є.

Наближався ювілей чоловіка, і я зробила останню спробу нас всіх об’єднати – я запросила Софію особисто, наголосила, що ми будемо дуже раді її бачити, адже тепер і онуку треба показувати гарний приклад.

Але у мене нічого не вийшло, бо невістка не прийшла, знову не уважила нас своєю присутністю. А син сидів сумний, хоча загалом було весело і свято вдалося.

І що тепер робити, я просто не знаю.