Ліда почула якийсь шум біля воріт і вирішила вийти, щоб дізнатися, що там відбувається. Спочатку вона подумала, що це, можливо, приїхали діти, аби провідати її. Але як виявилося, разом із дітьми до двору зайшли незнайомі люди. Вони зайшли в будинок, навіть не знявши взуття, і жінка не могла зрозуміти, що це за ситуація.

Ці люди пройшлися по кімнатах, оглянули все уважно, а потім разом із її донькою вийшли на вулицю. Через вікно Ліда побачила, як донька взяла від них пачку грошей, і тут усе стало зрозуміло.

Вона вибігла до них на подвір’я, але незнайомці вже сіли в машину й швидко поїхали. Тоді донька звернулася до матері:

— Я продала будинок. Завтра приїдуть нові господарі, щоб заселитися. Тож збирай свої речі, я відвезу тебе до сестри в інше село.

Дівчина додала:

— У молодшої доньки дім великий, тож вони обов’язково знайдуть для тебе місце. Половину грошей я їм передам, щоб вони могли доглядати за тобою.

Ліда сіла на ганок свого вже колишнього дому й задумалася: як могла рідна донька так вчинити?

— Потайки здихатися вирішила. Доню, та ти ж сама колись казала, що продавати цей будинок – гріх, – думала жінка.

Вона жила собі тихо, нікого з дітей не турбувала, нічого в них не просила. Але тепер її рідні виставляють її з дому, і вона не може зрозуміти, що ж вона такого зробила. Хто тепер піде на кладовище, хто буде доглядати за могилами?

Тим часом старша донька не слухала, що мати бурмотіла собі під ніс, і взялася складати речі в коробки. Коли всі речі вже були зібрані, вона запитала про собаку:

— А що робити з твоїм собакою?

Ліда відповіла:

— Я не знаю, ви ж усе вирішуєте за мене, то й за собаку думайте самі.

Донька звернулася до свого чоловіка:

— Відведи собаку до сусідів і заплати їм, щоб вони її взяли, бо мені шкода тварину.

Почувши це, Ліда гірко подумала:

— Собаку їй шкода, а рідної матері – ні.

Жінка не заплакала, але в душі її стискалося від болю та зради. Коли вони приїхали до молодшої сестри, та лише здивовано розвела руками від неочікуваних гостей.

Старша донька нічого не сказала сестрі заздалегідь, просто швидко вивантажила речі з багажника і поїхала назад у місто разом зі своїм чоловіком.

Молодша донька прийняла матір і запросила її до хати, але жодної копійки від старшої сестри так і не отримала, хоча та обіцяла.

Попри це, молодша донька добре доглядала за матір’ю, хоча її чоловік не дуже радів присутності тещі. Йому було важко зрозуміти, чому мати має жити саме в їхньому домі.

Так Ліда прожила у них три роки. Але одного дня сталося нещастя – старша донька раптово померла. Ліда дуже сумувала, плакала і навіть не згадувала про те, як донька колись продала її будинок без дозволу.

Нині Ліда більше не живе в молодшої доньки. Вона перебралася до сусіда, який запросив її до себе. Він теж пережив втрату: його дружина померла, а дітей у них не було. Чоловік вирішив підтримати Ліду, адже розумів її непросту долю.

Ось так склалася ця життєва історія, яка все ж завершилася справедливо. А що думаєте ви, шановні читачі?