Марта з Данилом одружилися та оселилися в невеликій двокімнатній квартирі разом із матір’ю Марти. Незабаром у подружжя народився син Павлик, і їхній дім наповнився турботами та дитячим галасом.

Ганна Петрівна, мати Марти, була вже немолодою і прагнула спокою. Вона розуміла, що молодій сім’ї важко буде заробити на окреме житло, тому порадила їм поїхати за кордон, щоб покращити своє фінансове становище. Жінка запропонувала доглянути за онуком, поки вони працюватимуть.

Спочатку Марта з Данилом вирушили до Польщі, але великих грошей там не заробили, тому повернулися додому. Тоді за порадою знайомих вони подали заявку на американську візу. Після успішної співбесіди молоде подружжя отримало дозвіл і вирушило до Сполучених Штатів.

Ганна Петрівна залишилася з Павликом, якому тоді було лише два з половиною роки. Хлопчик дуже сумував за батьками, але вони регулярно висилали гроші, обіцяючи повернутися через рік. Однак, коли рік минув, Марта подзвонила матері та повідомила, що вони залишаються ще на рік. Потім це повторилося знову й знову.

Павлик ріс без батьківської уваги та любові, що зробило його замкнутим. У школі хлопець зіткнувся з насмішками однолітків, які називали його безбатченком. Це глибоко ранило його душу. Ганна Петрівна не могла більше спостерігати за тим, як страждає її онук, тому подзвонила дочці та зятеві, наполягаючи на їхньому поверненні.

Проте Марта й Данило пояснили, що не можуть повернутися, але пообіцяли приїхати на 10-річчя сина. Однак, коли настав день народження Павлика, батьки знову обмежилися лише грошовим переказом і подарунками, навіть не подзвонивши, щоб особисто привітати сина.

Ця подія стала переломним моментом для хлопця. Він більше не вірив у жодні обіцянки батьків. Ганна Петрівна розривалася між розумінням того, що її донька та зять обжилися в Америці й не хочуть усе залишати, та обуренням, що вони навіть не забрали Павлика до себе.

Минуло ще кілька років. Якось Марта зателефонувала матері, щоб похвалитися: вони з Данилом нарешті придбали власний будинок. Ганна Петрівна була шокована. Вона не могла зрозуміти, чому донька з чоловіком вирішили осісти за кордоном, а не купити житло в Україні, як планували раніше.

Марта із захопленням розповідала про свій новий будинок, але коли мати запитала про Павлика, її тон змінився. Здавалося, тема сина більше не викликала в неї особливого інтересу. Ганна Петрівна з болем усвідомила, що батьки хлопчика вже не планують повертатися додому.

Коли Павло закінчив школу, Марта й Данило надіслали йому запрошення відвідати їх в Америці. Але це була лише пропозиція короткого візиту, а не можливість залишитися там назавжди. Павло відмовився навіть слухати бабусю, яка намагалася його переконати. Він категорично заявив, що не хоче їхати до людей, які колись залишили його напризволяще.