Ти і так маєш заначку, для мене шкода? – нарікала сусідка. Я ж уявити не могла, як це добро вилізе боком
Ти і так маєш заначку, для мене шкода? – нарікала сусідка. Я ж уявити не могла, як це добро вилізе боком
не менше.
Мій чоловік Андрій на війні з самого початку разом зі своїм молодшим братом Денисом. У нас двоє дочок: Дарина – семикласниця, а Оксана у випускному класі.
Андрій пішов до ТРО, а вже в березні добровільно на фронт. Спочатку сусіди цікавились, як Андрій, передавали вітання, а потім збайдужіли і тільки якось боком дивляться.
А якось одного разу прийшла на подвірʼя сусідка Валя і попросила позичити гроші. Я зразу
погодилась. Але вона назвала таку суму, що я
почала відмовляти. Валя запевняла, що то ненадовго, бо її чоловік з-за кордону має скоро надіслати. Я позичила ій 20 тис. гривень.
Пройшло два місяці, а вона гроші не повертає.
Ми домовлялись ненадовго. А вона нахабно
відповідає:
- Ти і так маєш заначку, для мене шкода? – нарікала сусідка.
- В мене Оксанка у випускному класі, а ти, бачу, машину купила. Чи ж не за мої гроші?
Валя встала і вийшла, голосно гримнувши дверима. Я думала, що вона мені всі вікна повибиває з тої заздрості!
По сьогоднішній день не віддає гроші. І не соромно їй? А ми справді ті гроші складали на дітей, старша скоро в інститут вступить, а вона дуже хотіла квартири в місті, і наш будинок у селі
треба ремонтувати.
Крім того, ці гроші облиті потом, брудом, кровʼю.
Люди, мене болить душа! Чому, замість того, щоб почуватися гордо за чоловіка, за дітей, я опускаю очі, бо багатьох душить заздрість? За що???
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим
почуттям:
ЧИ
Ваша реакція має
значення!