У свої двадцять сім років Ігор так і залишився сором’язливим.

Здавалося б, вируюче навколо нього життя, хлопця зовсім не хвилювало. Таким вже він був з дитинства.

Батька Ігор він не мав, і ніхто йому не пояснював про стосунки між чоловіком і жінкою. Добре є інтернет, звідки він і почерпнув не лише перші враження та інструкції, а й розуміння, що його мати, швидше за все, сама нічого не розуміла в цьому всьому…

Надія і сама росла без батька, і не могла підказати синові, як вибрати станок для гоління, що краще купити з одягу. Про це він дізнавався від друзів…

– Синку, ходи їсти! – лагідно й дбайливо в кликала мати.

Готувала вона дуже смачно.

Жінці подобалося годувати смачненьким свого єдиного синочка Ігорчика.

В результаті такої материної турботи до повноліття, той був досить вгодованим.

– Мамо, ну що ти все готуєш і готуєш? Та глянь на мене – я ж он який вже великий став! – так говорив Ігор матері, наминаючи оладки зі сметаною за обидві щоки.

– Схуднеш ще, ось поїдеш вчитися в інститут і житимеш у гуртожитку, а в студентів там з їжею дуже не розженешся, – відповідала мати з жалем, заздалегідь переживаючи, як це її Ігорчика схудне в гуртожитку.

Ігор вступив на навчання. Надія плакала і сумувала. Не хотілося їй відпускати сина з дому, але Ігор розсудив правильно:

– Якщо я залишуся біля материної спідниці, то забути можна буде не тільки про дівчат, а й про повноцінне життя!

– Синку, я приїжджатиму до тебе в гуртожиток, – говорила мати, і виконувала свою обіцянку.

Вона справно приїжджала двічі на тиждень і привозила.

Ігорю свіженьке й смачненьке, а його друзі раділи, навіть інші хлопці постійно сиділи у них у кімнаті.

Ігор, звісно, таки схуд за студентській їжі.

У групі з Ігорем навчалися двійнята брат із сестрою Андрій і Ліза.

З ними він швидко подружився. Вони навчили його розумітися у премудростях самостійного життя, були дуже спритними.

Зрештою Ігор закінчив інститут. У студентському середовищі Ігор був скромним, з дівчатами не зустрічався, а всім був надійним другом.

Після навчання постало питання, де жити і ким працювати. Андрій із Лізою покликали його на одну фірму:

– Давай з нами, – запропонував Андрій.

А сестра його підтримала.

– Жити будеш у гуртожитку, а як одружишся, тобі квартиру навіть можуть дати. Відпрацюєш п’ять років, і квартира буде твоя.

– Нічого собі перспектива, – чухав потилицю Ігор. – Прямо таки буде моя…

– Точно! – казала Ліза. – У нас з повагою ставляться до молодих спеціалістів, і хто створює сім’ю, навіть подарунки дарують на народження дитини.

– Мабуть, погоджуся з вами, ну куди я без вас? Ми вже звикли один до одного, ви – мої друзі! – сказав Ігор, а Ліза тихенько засміялася.

Влаштувався Ігор на фірму, жив у гуртожитку, як і казали друзі. Справи йшли нормально. Працював в одній зміні з Лізою.

Якось Ігор сидів у своїй кімнаті і дивився телевізор.

– Ще пів години подивлюсь і спати, – думав він. – Завтра вставати о п’ятій ранку на роботу.

Задзвенів телефон. Прийшло повідомлення від Лізи:

«Привіт, я занедужала. Завтра на зміні будеш з Оксаною».

Ігор аж оторопів від прочитаного. До своїх років він був цілком самостійним, але спілкування з дівчатами йому давалося нелегко.

Останні два роки мати прямо діставала його з питанням онуків.

– Синку, настав час тобі одружитися і народити мені онуків. Мої подруги все вже бабусі, а я ще ні. Давай працюй над цим питанням, – благала мати.

– Мамо, та годі тобі, ще не час, почекай трохи, – відмахувався син.

На екрані миготіли якісь обличчя, він уже не вникав у сюжет фільму. Ігор думав про Оксану…

Вони працювали в одному відділі, але у різних змінах.

Ігор був закоханий в неї, як йому здавалося, безнадійно.

Їй дуже пасував робочій одяг, дівчина стежила за собою.

Іноді їхні зміни співпадали, якщо Ліза йшла на лікарняний або відпрошувалася у справах.

Вона була вагітна, вже другий рік була одружена.

Взагалі Ліза завжди включала опцію «допомога друга». Вона знала, що Ігор тихо любить Оксану, але швидше за все ніколи не зважиться в цьому їй зізнатися.

Вже було складено новий графік роботи, і він не залишав шансів на зустріч Ігоря з Оксаною – зміни були різні.

Ігор думав: – Ну й добре.

Правда іноді тішився ілюзією, що зважиться запросити її на побачення…

Ліза розуміла закоханість Ігоря й іноді мінялася змінами з Оксаною. Але Ігор далі був надто скромний.

– Та даремно все це, Лізо! – казав сестрі Андрій. – Тим більше я від когось чув, що Оксана сама попросила не ставити її у зміну з Ігорем. Бо ж він нормально не говорить та ще й червоніє поряд з нею!

Ігор сидів і млів – завтра він побачить Оксану. Але в цей час задзвенів телефон.

Хлопець взяв слухавку.

– Привіт, Ігорю! – раптом почув він голос Лізи.

– Привіт, ти щось забула сказати? Я отримав твоє повідомлення, – пробурмотів той.

– Ти взагалі збираєшся щось робити щодо Оксани?! – несподівано сказала Ліза. – Я через два місяці йду в декрет і більше тобі ніхто не допоможе… Опція “допомога друга” стане недоступною для тебе.

А взагалі, Оксана подобається моєму братові, але він поки що нічого не робить, бо знає, вона подобається тобі.

Дивись не проґав! Ніхто не повинен підлаштовуватися під тебе, і їй теж треба виходити заміж.

Дочекаєшся, що вона на роботу прийде з обручкою!

Ліза поклала слухавку.

Вранці Ігор доїдав бутерброд, коли знову прийшло повідомлення від Лізи:

– Ну що подумав?

Щодо Андрія вона звісно прибрехала. Ліза розробила план і навіть умовний суперник – її брат, був готовий допомогти їй у його реалізації.

Ігор одягнув нову сорочку і приніс на роботу торт, як йому й сказала Ліза.

Оксана прийшла на роботу все така ж красива і весела.

Вона глянула на стіл і ахнула від побаченого.

– О-о-о, у нас сьогодні торт! – здивувалася дівчина, а глянувши на Ігоря, посміхнулася і додала: – А в тебе нова сорочка? Тобі дуже пасує, Ігорю…

Кондиціонер не допоміг. Ігорю було жарко від близькості Оксани і своїх почуттів до неї.

Зміна пройшла швидко. Ігор нишком поглядав у бік Оксани, а іноді їхні погляди перетиналися.

Потім вони разом пили чай з тортом, але запросити Оксану на побачення він так і не наважився…

Ліза з Андрієм знову взяли усе в свої руки.

– Ігорю, сьогодні йдемо в перукарню, тобі терміново потрібно змінити зачіску на стильнішу! Ну, що в тебе на голові?! – казала Ліза.

Ігор дивився на себе в дзеркало і не міг зрозуміти, подобається він собі чи ні, але Ліза знову сказала:

– У такому вигляді ти маєш сподобатися Оксані. І взагалі, ти маєш подобатися не собі, а їй.

– І займися спортом, – додав Андрій. – В здоровому тілі, здоровий дух. Будемо разом бігати вранці іноді.

– Ну, друзі, щоб я робив без вас?! – захоплено і вдячно казав Ігор. – Дякую, сам би я до такого не додумався.

Через тиждень Ліза знову помінялася змінами з Оксаною. На цей раз Ігор навіть сам не зрозумів, як вони домовилися з нею про побачення.

– Увечері погуляємо, – казала Оксана. – А якщо змерзнемо, підемо в кіно.

Ігор кивнув і подумав:

– Цікаво, як це Ліза зрозуміла, що все спрацює? Сорочки, перукарня, торт…

Він зовсім не розумів, що прийом цей старий, як світ.

Як тільки Ігор змінив імідж, тут же ж деякі дівчата почали звертати на нього увагу, і це бачила Оксана.

От і Оксана проявила інтерес. Та й знала вона, що Ігор закоханий в неї.

Ліза пояснила Ігорю:

– Просто Оксана симпатична і звикла, що перший крок роблять чоловіки, а ти все ніяк не наважувався.

Ось вона й занервувала і попросилася в іншу зміну, щоб не перетинатися з тобою.

А може, ти їй теж давно подобаєшся? Сама вона домашня дівчина і навіть їжу домашню завжди з собою носить, жодних їдалень і бутербродів.

Тож давай, Ігорю, не підведи нас із братом. Що ми даремно, чи що старалися, таку роботу провели. Тепер все залежить тільки від тебе!

І Ігор постарався не підвести. Щоправда, спочатку виходило не дуже.

У перше ж побачення хвилин через двадцять, чи то від хвилювання, чи то від неуважності, він послизнувся і опинився на землі.

Після цього дуже турбувала нога.

Оксані довелося поїхати з ним у лікарню, а потім вона допомогла йому добратися додому.

Дівчина подивилася на його холостяцький барліг.

– Гаразд, я привезу тобі поїсти, – пообіцяла вона.

І привезла!

Ігор був дуже вдячний. Їхній роман розвивався не так бурхливо і швидко, як хотілося б.

Оксана бачила, що Ігор соромʼязливий й іноді брала ініціативу в свої руки.

А Ігор був дуже вдячний їй. Хоча Оксану теж не можна було назвати надто спритною.

Не про неї це історія – приїхала на вечерю й залишилася на все життя. Ні.

Але незабаром Ігор запропонував Оксани вийти за нього заміж і провести життя разом.

А потім у них народився синочок, і жили вони вже у двокімнатній квартирі.

Все-таки опція “допомога другу” спрацювала. Ліза з Андрієм були дуже раді за молодят…

Джерело