Алла завжди вирізнялася впевненістю у собі. Успішна кар’єра в рекламному агентстві, комфортна квартира в центрі міста, регулярні подорожі закордон – здавалося, її життя склалося ідеально. Проте цього разу щось пішло не так.

— Як я могла на таке купитися? Я ж не якась недосвідчена дівчина, а доросла жінка сорока років! – казала вона, нервово ходячи колами на своїй затишній кухні, тримаючи чашку кави в руках. Життя, однак, мало свої несподівані повороти.

З Олегом вона познайомилася на корпоративі у компанії, де обіймала посаду керівника відділу продажів. Він працював водієм заступника директора в іншій філії, тож раніше їхні шляхи не перетиналися. Молодий, привабливий, з чарівною посмішкою. Жінка, якій нещодавно виповнилося сорок, раптом закохалася, як підліток.

Олег був на сім років молодший, але ця різниця у віці її зовсім не бентежила. Вона постійно повторювала собі: “Кохання не має меж, і вже точно не заглядає у паспорт”, намагаючись переконати себе у правильності своїх почуттів.

Корпоратив проходив у престижному ресторані Києва. В атмосфері святкового настрою та розслаблених бесід Алла відчула, що знайшла людину, з якою хоче пов’язати своє життя. Олег був уважним, дотепним і дуже душевним. Її не хвилював його матеріальний статус – вона завжди більше цінувала людські якості.

Уже за кілька тижнів він переїхав до її затишної квартири в новобудові. Разом вони проводили вечори, готували вечерю та дивилися фільми. Аллі здавалося, що це і є справжнє щастя.

— Ти знаєш, – сказав він одного разу, – я завжди мріяв знайти таку жінку, як ти. Розумну, сильну, успішну. Ти моя королева.

Ці слова наповнили її серце теплом. Вона почала змінюватися – раніше не любила домашніх справ, а тепер із задоволенням готувала, прибирала, прала фіранки. Їй подобалося робити свій дім затишним.

Проте ця ідилія була недовговічною. З часом стали з’являтися дрібниці, які дратували. Олег розкидав свої речі, залишав брудний посуд, а вечорами все частіше проводив час із телефоном у руках. Алла намагалася не звертати на це уваги, але згодом це стало нестерпним.

Вона вирішила поговорити:

— Олег, може, переглянемо разом фільм?

— Пізніше, кохана, – відповів він, навіть не відводячи погляду від екрана планшета.

Алла відчула себе знехтуваною. Її мрії про романтичні стосунки перетворилися на буденну рутину.

Одного дня вона випадково знайшла в кишені його куртки стару фотографію. На ній був Олег разом із жінкою, яка тримала на руках маленьку дитину. Її серце стиснулося, але вона вирішила з’ясувати правду.

Коли він повернувся додому, вона показала йому фото:

— Хто це?

— Це моя колишня. Ми давно розійшлися. Це не моя дитина, – відповів він, намагаючись бути переконливим.

Але Алла не повірила. Вона більше не могла терпіти брехню.

— Забирай свої речі й іди, – твердо сказала вона.

Олег намагався її вмовити, але жінка була непохитною. Вона зрозуміла, що заслуговує на більше, ніж зрадливі стосунки.

Наступного дня Алла вирішила почати новий розділ у своєму житті. Вона записалася на йогу, повернулася до фотографії, яку колись дуже любила. Попереду були нові виклики, але тепер вона почувалася сильнішою та впевненішою.

Алла зрозуміла, що сорок років – це лише початок, і краще бути самодостатньою, ніж із тим, хто тебе не цінує.