Приціл у F-16 досить потужний, якщо ціль уже в прицілі, то навіть під впливом РЕБ вона вже нікуди не дінеться з радара бортової РЛС. Я підлетів на зручну для роботи відстань, захопив цілі повторно, почергово запустив ракети і… влучив – обидві цілі знищено”, – розповів льотчик.

Під крилами F-16 в українського пілота лише чотири авіаційні ракети класу “повітря – повітря”: середнього й ближнього радіуса дії. Спочатку льотчик використав ракети із більшою дальністю, потім на відстані приблизно двох миль (3,2 км) вдало застосував снаряди малого радіуса дії.

Після цього пілоту надійшла команда з пункту управління відійти у визначений район, щоб дати відпрацювати по цілях побратиму на Су-27, однак на його курс вийшла ще одна ворожа ціль, яка, вочевидь, рухалася в напрямку Києва.

“У мене ще секретна зброя на борту є”, – сказав він.

Льотчик доповів “на землю”, що готовий далі працювати, але з озброєння на його F-16 залишилася лише скорострільна авіаційна гармата, тож він почав зближення із ціллю.

“Я розумів, що шансів поцілити в ракету, що летить зі швидкістю 650+ км небагато, спершу треба знайти її в небі, вирівнятися по висоті і з відстані не більше як 500 метрів вести вогонь на випередження. Та й підлітати ближче вкрай небезпечно – у разі детонації бойової частини в 450 кг є великий ризик для літака щонайменше влетіти у хмару уламків”, – розповів пілот.

Як зазначив Ігнат, збивати повітряні цілі авіаційною гарматою у США пілоти вчилися винятково на тренажерах. У реальному польоті українські пілоти F-16 жодного разу не застосовували гармату проти ракет. Утім, ворожих ракет, як виявилося згодом, було дві.

“Летіли “етажеркою”, поруч одна від одної. Противник часто запускає їх у такій тактичній конфігурації, ціла група ворожих ракет може летіли близько одна від одної, аби противник бачив їх як одну ціль. Ну, власне, того дня я, мабуть, поставив рекорд”, – пояснив льотчик.

Він розповів, що присвятив цей успіх усім загиблим побратимам, які не дочекалися F-16 в українському небі.

Ігнат додав, що працею підопічних приємно здивувалися й американці.

“Так, ми отримали від партнерів не надто нові модифікації F-16 (зрештою, як інше наземне озброєння), ми не маємо на цих літаках потужних радарів і далекобійних ракет, аби наодинці змагатися в повітряних боях із технологічними літаками росіян, але молоді українські пілоти кожного дня доводять, що вони – найкращі, чи то в кабіні радянського, чи то – американського винищувача!” – наголосив Ігнат.