У нас не готель і не ресторан, – я виставила родичку за двері. Ні каплі не соромно, чесно. Просто таким нахабам, як Марія, тут не місце
У нас не готель і не ресторан, – я виставила родичку за двері. Ні каплі не соромно, чесно. Просто таким нахабам, як Марія, тут не місце
Оля пізно вийшла заміж, а нещодавно розлучилася, у неї двоє малих дітей: Тарасикові 6 рочків, Сергійкові лише 4. Ми ледве зводимо кінці з кінцями. Моєї пенсії та її зарплати не на все вистачає, а зять аліменти платить через раз. Я купляю продукти в основному по акції, навіть дітям беремо одяг на секонді. Проте не всі це розуміють.
Двоюрідна сестра Марія давно напрошується в гості. Стільки їй не пояснюй, не розуміє. Авжеж, у неї у сім’ї все гладко: у самої двоє дітей, ті одружені. Дочка живе закордоном, а син має свою квартиру у Львові. А сестрі самій нудно.
Зібрала вона якось городину з села, та ще й якісь гостинці і приїхала в гості, ще й без попередження. Ми з Олею сильно не церемонились. У нас на сніданок бутерброди, а на обід – картопля – нічого особливого. Але Марія почала вихвалятись:
– Я гостям з дороги завжди добре даю поїсти. А ви, ніби з чужими людьми.
– Ну вибачте, чим багаті, тим і раді
Уже й гостинців вам стільки наладувала, то хоч би з того дала щось до столу! Там і гриби, і гарбуз, і багато усього!
– То ви собі чи нам привезли? Я це поки зготую, вечір настане. То не гостинці, а зайвий клопіт!
– О, дивіться які! Ще й харчами перебирають? А я не поспішаю, на ніч у вас залишуся!
– Ні, знаєш, сестро, це вже занадто. У нас не готель і не ресторан, живемо скромно, сама знаєш
Я сама в таку тяжку дорогу вибралась, везу городину, думаю: зустрінете, як належне, ще й подякуєте, а ти, сестро, так розчарувала!
Ні, а чого вона чекала? Що ми навшпиньки ходити будемо? Що самі щодня варимо королівські обіди, ніби навмисно когось у гості чекаємо?
– Сама гострила зуби на свої наїдки? То, забирай, обійдемося!
– Ти сама у своїй біді винна: як виховала дочку, таке і маєш!
Не роздумуючи, вказала непроханій гості на двері. Я не розумію таких безцеремонних людей: вічно пхаються зі своїми порадами. Та дочка переконує, щоб не зважала:
– У кожного своє лихо – самій теж нелегко.
Як добре, що у мене є Олечка і онуки, а з іншим – впораємося.
А якби ви вчинили на моєму місці? Може, слід провчити сестру?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!
Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими!