У нас не готель і не ресторан, – я виставила родичку за двері. Ні каплі не соромно, чесно. Просто таким нахабам, як Марія, тут не місце

Світ

У нас не готель і не ресторан, – я виставила родичку за двері. Ні каплі не соромно, чесно. Просто таким нахабам, як Марія, тут не місце

Я вже пенсіонерка, зі мною поруч живе дочка

Оля пізно вийшла заміж, а нещодавно розлучилася, у неї двоє малих дітей: Тарасикові 6 рочків, Сергійкові лише 4. Ми ледве зводимо кінці з кінцями. Моєї пенсії та її зарплати не на все вистачає, а зять аліменти платить через раз. Я купляю продукти в основному по акції, навіть дітям беремо одяг на секонді. Проте не всі це розуміють. 

Двоюрідна сестра Марія давно напрошується в гості. Стільки їй не пояснюй, не розуміє. Авжеж, у неї у сім’ї все гладко: у самої двоє дітей, ті одружені. Дочка живе закордоном, а син має свою квартиру у Львові. А сестрі самій нудно. 

Зібрала вона якось городину з села, та ще й якісь гостинці і приїхала в гості, ще й без попередження. Ми з Олею сильно не церемонились. У нас на сніданок бутерброди, а на обід – картопля – нічого особливого. Але Марія почала вихвалятись:

– Я гостям з дороги завжди добре даю поїсти. А ви, ніби з чужими людьми.

– Ну вибачте, чим багаті, тим і раді

Уже й гостинців вам стільки наладувала, то хоч би з того дала щось до столу! Там і гриби, і гарбуз, і багато усього!

– То ви собі чи нам привезли? Я це поки зготую, вечір настане. То не гостинці, а зайвий клопіт!

– О, дивіться які! Ще й харчами перебирають? А я не поспішаю, на ніч у вас залишуся!

– Ні, знаєш, сестро, це вже занадто. У нас не готель і не ресторан, живемо скромно, сама знаєш

 Я сама в таку тяжку дорогу вибралась, везу городину, думаю: зустрінете, як належне, ще й подякуєте, а ти, сестро, так розчарувала!

Ні, а чого вона чекала? Що ми навшпиньки ходити будемо? Що самі щодня варимо королівські обіди, ніби навмисно когось у гості чекаємо? 

– Сама гострила зуби на свої наїдки? То, забирай, обійдемося!

– Ти сама у своїй біді винна: як виховала дочку, таке і маєш!

Не роздумуючи, вказала непроханій гості на двері. Я не розумію таких безцеремонних людей: вічно пхаються зі своїми порадами. Та дочка переконує, щоб не зважала:

– У кожного своє лихо – самій теж нелегко.

Як добре, що у мене є Олечка і онуки, а з іншим – впораємося. 

А якби ви вчинили на моєму місці? Може, слід провчити сестру?

Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації? Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям: ❤️, 😠, 😢 чи 😄. Ваша реакція має значення!

Що ви думаєте про цю новину? ✍ Поділіться своєю думкою в коментарях та обговоріть з іншими!

Атака РФ по Запоріжжю: 6 людей загинули, 16 поранені, на місці влучання почалась пожежа
Сьогодні, 5 листопада 2024 року, війська РФ завдали удару по об’єкту інфраструктури у Запоріжжі. Внаслідок ворожого обстрілу є жертви

У НАЦПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ РОЗПОВІЛИ, СКІЛЬКИ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ПІДПАДАЄ ПІД МОБІЛІЗАЦІЮ Й СКІЛЬКИ З НИХ – НА ФРОНТІ
Приблизно 70–75 тис. українських поліцейських підпадають під мобілізацію, з них понад 15 тис. – безпосередньо виконують бойові завдання на фронті

У нас не готель і не ресторан, – я виставила родичку за двері. Ні каплі не соромно, чесно. Просто таким нахабам, як Марія, тут не місце
Я вже пенсіонерка, зі мною поруч живе дочка

Залишити відповідь