У понеділок я повертаючись із ринку придбала тортик і вирішила заскочити до свахи на чай. Жила вона ніби і не далеко від нас, та все за турботами і клопотами не мали часу зустрітись. Ото лиш зять і передавав від мами вітання. Сваха привітна жінка і навіть не дивлячись на те, що я без попередження завітала – прийняла мене гарно. Та от розійшлись ми не надто добре, а все через отой холодильник її новий.

Донька моя уже вісім років заміжня. Свого часу вони із Павлом – зятем моїм, прийшли до нас жити у двокімнатну квартиру тимчасово, бо ж донька при надії, оренду квартири оплачувати сам зять і тягнути сім’ю не міг.

От так уже восьмий рік те тимчасово і триває. Не скажу, що я не задоволена – яка то мати буде проти того, аби дитина під боком і на очах жила? Та все ж певні незручності є.

Самі розумієте, наша сім’я не є заможних. Нині у мене двоє онуків підростають, меншому лиш два роки. Я працюю, працює мій зять, та от все одно виходить так, що я фактично годую нас усіх, бо зарплатня зятя іде вся на молоду родину.

А тепер, уявіть моє щире здивування, коли я прийшла на гостину до свахи і бачу у неї на кухні новий холодильник. От такий великий із двома дверцятами, що пів кухні зайняв.

Ну не могла я не запитати звідки то у неї така краса. Зрозумійте, тут ось у чім річ – сваха не працює і ніколи не працювала. За життя свата він її утримував, а нині я собі думала, що вона проживає на заощадження, що лишились. Та не так то було, зовсім не так.

— Добротна річ, ви теж оцінили? – говорить вона радо і трішки так, знаєте, зверхньо, – Добре, що синів гарно виховала, то тепер можу про старість не перейматись. Вся справа у вихованні. Як тата не стало, то лиш завдяки їм і маю за що жити. Маму вони ніколи не покинуть.

У мене аж світ заіскрився, від такого її повідомлення. То я її сина годую, і це в прямому сенсі, він ні копійки на харчі не дає, позичаю на вічне віддавання йому гроші на бензин, коли до зарплатні кілька днів залишається, а мій зять от так спокійнісінько із братом купують холодильник мамі за 35 тисяч? Як це розуміти?

Я мовчати не стала, ну та й хто б і змовчав, запитала де совість є і, як знаючи ситуацію у сім’ї старшого сина, сваха спокійно прийняла такий дар. То я все, що маю віддаю, а тут таке.

Розійшлись ми не надто гарно, бо сваха теж жінка із характером. Гарно ми розходились і я вийшла звідти аж підстрибуючи від обурення. Та ще більша дивина мене вдома чекала.

Бачте, донька хлипає і каже, що я не повинна була от так робити і ніякого відношення я не маю до сім’ї її чоловіка. Говорить, що я повинна була змовчати, бо тепер її чоловік невдоволений і у їхній родині розлад.

Ну ми ще й із зятем побалакали, то знову я вийшла винна. Бачте, я нагадала, що харчі і квартплата із моєї кишені, а не повинна була того робити, бо пан образились, як і донька моя.

Тепер ходять обоє і ображено мовчать.

От скажіть мені люди, я повинна була змовчати? Хіба то нормально от такі подарунки мамі робити коли твою сім’ю теща годує?

От ви б змовчали?