У селі почали ширитися чутки про те, що Володимир повернувся. Як тільки Христина дізналася про це, вона наче перенеслася на тридцять років назад. Спогади заполонили її думки.

Кілька десятків років тому вони були найкрасившою парою в селі: високі, привабливі, і шалено закохані одне в одного. Та їхні стосунки були далеко не ідеальними — ревнощі, гордість і гордощі. Кожна сварка закінчувалась тим, що вони розходились і шукали собі інших, аби викликати ревнощі в партнері. Так, після чергової сварки Володимир пішов і більше не повернувся.

Христина не стала за ним слідкувати і не намагалася дізнатися, що з ним сталося. Вона жила сама, її син давно виріс, одружився і оселився окремо. І ось, через роки, серце Христини залишалося закритим для будь-якого іншого чоловіка.

І ось одного вечора, коли вона сиділа вдома, хтось постукав у вікно. І це був Володимир. Як тільки вона побачила його, серце переповнилося емоціями, і час наче зупинився. Вони сіли поруч біля вікна, де місяць розливав свій м’який світло. Вони не включили світла в хаті — їхній світ був у тіні, і вони захотіли побути наодинці, без сторонніх поглядів.

Володимир розповів, як не зміг знайти щастя з іншими. Він повернувся, бо його серце так і залишилось з Христинею, і він сподівався, що хоч на старість вони зможуть бути разом. Але Христина вже не була та жінка, яку він залишив багато років тому. Їй не потрібні були слова кохання — вона звикла жити одна, і її серце стало таким, що не могло відкритися для нього знову. Вона прямо сказала йому про це.

Володимир не зрозумів її. Всі його спроби знову бути з нею розбилися об її холодну відмову. Вона не відштовхувала його, але й не відкривалася, бо їй потрібен був час, аби знову довіряти йому. Та Володимир цього не зрозумів і знову пішов.

Така була їхня зустріч через тридцять років. І знову — ті ж самі помилки. Христина залишилась сама, а Володимир знову зник.

Що ви думаєте? Чи правильно вчинила Христина, не даючи шансів на нове початок? Чи, можливо, вона просто не змогла дозволити собі та Володимиру щастя, яке було колись? Чекаємо на ваші думки й коментарі.