Вікторія, вклавши дітей спати, дістала ігристе, налила трішки в склянку, підняла її, подивилася крізь неї на світло, і поставила склянку на стіл.

Перехотілося. Принаймні однієї.

Вікторія зателефонувала подрузі, яка жила у сусідньому під’їзді:

– Даринко, привіт. Ти зайнята? Нічого в мене не сталося… Хоча… Прийди до мене, розповім. Виговоритися треба, а нема кому.

Дарина прибігла:

– Що в тебе знову сталося?!

– Ходімо на кухню, я ігристе відкрила, – не відповівши на запитання подруги, пішла на кухню Вікторія.

– О-о-о! Давай, діставай фужери. Схоже, тебе знову час рятувати, – засміялася Дарина і сама почала накривати стіл.

– Розумієш, я його кохаю! В нас двоє дітей. А він! – Вікторія майже плакала.

– Зрозуміло. Що ще зробив твій недолугий?

– Так, він недолугий, але він мій. Мій! – сказала Вікторія.

– То що він зробив?

– Одружився, – заплакала Вікторія.

– У сенсі? Ось прямо, у ЗАГС із кимось ходив? Або просто знайшов чергову коханку.

– Ось саме у ЗАГС! – заплакала Вікторія.

– Ну що ж, давай за це! – підняла келих Дарина…

…Вікторія понад п’ять років була у статусі коханки. Валентин від дружини не йшов, але Вікторії обіцяв, що обов’язково подасть на розлучення.

А Вікторія любила його, чекала, народила двох дітей. Вона вірила йому, адже він так любить своїх дітей.

Якось Вікторія з Дариною навіть посварилися через це. Дарина не розуміла, що за кохання таке до чужого чоловіка? Але ж швидко помирилися. Точніше, Вікторія сама прийшла до Дарини, більше їй не було кому поплакатися.

Пів року тому Валентин таки розлучився з дружиною. Який був привід, невідомо, але Дарина була впевнена, що дружині набридло ділити його з коханкою. Валентин переїхав жити до Вікторії, вона підбадьорилася, сяяла щастям. Була впевнена, що ось-ось Валентин зробить їй пропозицію.

Тиждень його не було, на телефонні дзвінки він не відповідав, надсилав повідомлення, що потім пояснить усе. І пояснив.
– Все, Вікусю, я одружився! – Валентин радісно збирав свої речі. – Ну, годі тобі, чого ти засумувала. Я вас не кину! А дітей я люблю. Все залишиться, як і раніше. Моя дружина не проти, щоб я спілкувався з дітьми.

– Як так? Я сподівалася, що ти одружишся зі мною, – заплакала Вікторія.

– З тобою? Хіба ж я тобі обіцяв? Мені просто з тобою добре. Та не плач ти, діти ж. Сказав, я вас не кину. Заспокоїшся, подзвониш! – роздратовано сказав Валентин і пішов…

…Дарина вислухала подругу і не знала, що й відповісти.

Сказати, що Віка сама нерозумна? Кому від цього стане легше?

Давати якісь поради було марно.

Тому вони мовчки випили ігристе. Дарина вклала подругу спати, а сама побігла додому.

Через кілька тижнів Вікторія подзвонила Дарині і радісно заявила:

– Наш татусь був у гостях! У нас із ним знову кохання! Та й нехай, що у нього є інша дружина, головне, він мене любить!

Дарина мовчки поклала слухавку.

Слухати про це дивне кохання їй більше не хотілося…