https://www.facebook.com/plugins/share_button.php?href=https://poshepky.com/svekry-vyrishyly-shho-svoyu-donku-budut-beregty-i-navit-prosyty-ne-budut-u-neyi-pro-dopomogu-a-vsyu-robotu-mayu-vykonuvaty-ya/?utm_medium=fb_rek&layout=button&size=large&appId=1984205051792751&width=168&height=36

Вчора до мене підійшов чоловік і давай агітувати їхати до його мами, щоб допомогти вибрати і закрити помідори. Проте мені вистачило минулого року.

У свекрухи двоє дітей – син (мій чоловік) Сергій та дочка Катя. І Катя, і ми живемо в місті, свекри в селі. Господарки, як такої не тримають, лише порося та десяток курей. Мають свій город, де вирощують овочі та ягоди.

Щороку свекруха закриває в банки різні соління, кампоти, варення і таке інше. І у цьому процесі маю активну участь брати я. Так, саме я. Ні син, ні дочка цієї робити зробити чомусь не можуть.

Я згідна з тим, що закрутки це більш жіноча робота, тому Сергій нею і не займається. Він зі свекром все більше обробляють город чи ремонтують щось, що зламалося. Але найцікавіше те, що і Катя не може будь-що робити у своїх батьків. Точніше не хоче.

Як тільки в селі з’являється робота, у Каті повно справ, що вона і дихнути не має коли. Та щоразу виявляється, що не таке вже й зайнята була зовиця, як говорила.

От минулого року поїхали ми із Сергієм допомогти його мамі із закрутками. Я два дні обривала ягоди, збирала овочі і те все мила, кришила, варила і закривала. Каті, звісно не було, бо вона дуже зайнята. В той день зовиця засмагала на пляжі та наводила красу.

Коли після всього того, що я зробила, свекруха нам дала лише півлітрову баночку варення та 2 дволітрові банки помідор, а Каті спакувала велику сумку із тими закрутками, які робила я, то до мене дійшло, як треба робити.

Свекри вирішили, що свою доньку будуть берегти і навіть просити не будуть у неї про допомогу, а всю роботу маю виконувати я.

Тому, коли цього року Сергій прийшов до мене зі словами:

– Збирайся, поїдемо до батьків, бо мама просила із закрутками допомогти.

Я відповіла:

– Катя теж буде?

– Ні – каже чоловік – у неї якісь справи.

– То я теж не поїду.

– Тобто?

– Мені торік вистачило. Я гарувала два дні без продиху, а натомість отримала все Катя. Тому тепер я нікуди не поїду.

– Ти ж знаєш, що я не можу відмовити.

– То ти і їдь.

– Хто ж робитиме те все?

– Ти, мама і Катя. Якщо Катя не може, то нехай твоя мама сама раду дає або не насаджує стільки всього. А найкраще, нехай свою дочку навчить батькам допомагати.

Чоловік поїхав сам до батьків. В той же день до мене зателефонувала свекруха:

– Що то тебе, доню, немає?

– У мене справи, не можу вирватись.

Мама Сергія образилась, а я не шкодую, що так вчинила. Хіба ж я раб сила? Ні. Тому, за прикладом зовиці, присвятила день собі.

А що б ви зробили?