— У вас дітей вже, мабуть, не буде, поміняйтесь з сестрою квартирою, вона скоро третього народить! – Коли я почула, що свекруха моєму чоловікові каже – мало не впала
— У вас дітей вже, мабуть, не буде, поміняйтесь з сестрою квартирою, вона скоро третього народить! – Коли я почула, що свекруха моєму чоловікові каже – мало не впала
Він
також був не молодий, вже 36. Ми почали жити
разом, а згодом побралися і разом до Німеччини на заробітки поїхали. Хотіли гарну квартиру купити. Так і зробили. Повернулися і в новобудові взяли велике трикімнатне житло. Ще й ремонт сучасний зробили.
Тоді й почали думати про дитину. Та я ніяк не могла завагітніти. Тоді ми обстежились і лікар сказав, що шансів у нас стати батьками зовсім мало. Чоловік з якогось чуда все це своїй мамі розповів. Спочатку вона наполягала, щоб ми лікувались. А тоді зовиця один за одним народила двох дітей і мама Петра дала нам спокій.
А нещодавно вона до нас прийшла, вся така
привітна, принесла домашнє печиво. Я чай зробила, ми за стіл сіли:
- Послухайте, Марина скоро третього народить!
- Як третього? Нащо вони так поспішають?
- Ну, так Бог дав, та й її Сашка вже до війська не заберуть. Та є одна в них біда.
- Яка ще?
– Ви ж бачили, як важко вони живуть, туляться в
однокімнатній квартирі. Це жахливо. Послухайте, у вас дітей однаково нема, поміняйтесь з ними
житлом?
- З якого це дива? – не витримала я.
- Та чисто по-людськи! Вам вдвох місця вистачить.
- А може ми ще станемо батьками. Чи усиновимо
-
дитину! — Ми й справді розглядали такий варіант, тим паче, що зараз так багато малюків потребують опіки.
– Чи ви здуріли? Візьмете маля з не знати якими генами? Хочете комусь допомогти – то віддайте
Марині квартиру.
І тут я побачила, що мій чоловік замислився. Коли свекруха пішла – він мені відверто сказав.
— А чого не помінятися? Племінники – єдина моя рідня. Я хочу, щоб в них власні кімнати були.
— Не заради цього я працювала в Німеччині. І в нас
ще буде дитина.
- З однією дитиною можна і там жити.
- Мені там не подобається. Це моя квартира, я нікуди не піду.
-
Ми посварилися. І я не знаю, як далі бути. Шкода, якщо чоловік не розуміє, що так не можна. Але якщо
через це розвалиться мій шлюб? Скажіть, як бути?
Марина з чоловіком все життя нічого не роблять і батьки їм допомагають, а нам нічого не дали.
Чому все так несправедливо?
Що ви відчуваєте після прочитання цієї публікації?
Поділіться своїми емоціями! Обирайте емодзі, які найбільше відповідають вашим почуттям:
ЧИ
. Ваша реакція має значення!