– Не може вона тут надовго затриматися, побуде у відпустці і назад поїде в свою Італію, так що потерпи, сину, – каже зятю Галини його мама.

Галина відразу зрозуміла, що це ж мова про неї йде, але вирішила не псувати настрій ні собі, ні іншим. Вона і справді додому приїхала ненадовго, тижнів на три, бо у дочки ювілей. Відсвяткують – і назад поїде.

У дочки 40 років, то ж не приїхати на такий ювілей єдиної дитини мама не могла.

З самого ранку в хаті Галини кипіла робота. Дочка вирішила, що накриють стіл вдома, щоб даремно не витрачатися на ресторани.

Галина зайшла на кухню, і побачила там свою сваху, яка активно займалася приготуванням страв, наче це вона тут господиня.

Як ні в чому не бувало, замість доброго ранку Лариса питає:

– То Ви вже вирішили, Галинко, коли назад в Італію повертаєтесь?

– Та я ж лише приїхала, тому про це ще і не думала, – спробувала виправдатися Галина.

А потім сама себе зупинила, а чого це вона в своїй хаті має перед кимось виправдовуватися? Це лише її справа – на скільки вона приїхала і коли назад повернеться.

Але сваха не вгавала:

– У Вас, Галино, все так добре виходить. Ви б, може, подумали про те, щоб собі якусь квартиру купити, хоча б однокімнатну. Бо ж куди Ви повернетесь, як надумаєте закінчувати з заробітчанством? Не збираєтеся ж ви жити з дітьми і їм тут заважати?

Галина аж рота роззявила. Вона в своїй хаті комусь буде заважати? Та ще й хто їй це каже? Чужа людина, яка мало того, що хазяйнує в її домі, та ще й надумала її гроші рахувати.

Галина заробітчанка, вже 17 років в Італії. За цей час вона своїй єдиній доньці Світлані будинок великий збудувала. Грошей не шкодувала, бо була впевнена, що коли додому повернеться, то буде жити разом з донькою.

Світлана заміж вийшла, привела зятя додому, вже на все готове, практично. Він хлопець хороший, надійний, з гарної сім’ї, так що все зароблене Галиною точно по вітру не пустить.

Більше того, Галина ще на весіллі помітила, що зять надто вже заощадливий, якщо не сказати – скупий, але списала це швидше до плюсів, ніж до мінусів, адже якщо зять вміє рахувати гроші, то бідувати її донька біля такого чоловіка точно не буде.

Проте, з часом виявилося, що зять вміє рахувати лише тещині гроші, тому що сам нічого толком і не заробляє.

Олег постійно змінює роботу, ніяк не може знайти те, що йому до душі, як він каже. А жити їм є за що, адже теща присилає щомісяця гроші, так що вони точно не пропадуть.

Присутність тещі Олегу не подобається, він вже звик жити сам, коли ніхто йому в рот не заглядає і не стежить, що він робить і до якої години спить.

А тепер ще й сваха у них гостює вже кілька місяців. Приїхала ще на Різдво, та так додому і не збирається, каже, що там її нічого не чекає, бо не має вона ні роботи, ні чоловіка, а тут, біля сина і невістки їй добре.

Подивилась на все це Галина, і серйозно задумалась? А що їй робити далі? Може, і справді, збирати гроші собі на квартиру?

А сваха, тим часом, спокійно пила каву на її кухні, і раділа, що у них в родині все так добре…

Що не кажіть, а мати сваху заробітчанку – то таки дуже вигідно.