У всіх на Різдво приємні сюрпризи, а у мене таке трапилося, що я навіть не уявляю, що тепер робити. Чоловік мій захотів розлучатися, і не тому, що він мене розлюбив, а тому, що так захотіла його бабуся.

Скажете – нісенітниця, я теж так подумала спочатку, але справа занадто серйозна. Бабуся пообіцяла, що перепише свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на Павла, але виставила умову – перед тим він має зі мною розлучитися.

Коли Павло привів мене в свою сім’ю знайомитися, то мені ще тоді видалося дивним, що він більше хвилюється, що бабуся скаже, аніж що його мама подумає. А бабусі я не сподобалася – і макіяж у мене занадто яскравий, і одягаюся я не так, і манер я не маю вишуканих.

Виявляється, бабуся мого чоловіка все життя просиділа в кріслі великого начальника і звикла до того, що все має бути так, як вона скаже. Виявляється, вся родина десятиліттями танцювала під її дудку, ніхто не смів йти їй наперекір. Тільки її молодша рідна сестра її не слухалась, то вони через це не спілкуються пів століття. Одним словом, у жіночки ще той характер.

У мого чоловіка теж характер є, і він вирішив не питати бабусиної думки, а просто познайомив її зі мною, як з його майбутньою дружиною. Мама теж не хотіла приймати вибір сина, картала його за те, що він не вгодив бабусі.

– От твій двоюрідний брат від бабусі гроші на квартиру отримав, бо все правильно зробив, – з докором казала моя свекруха.

– Ну не сподобалася їй моя наречена, то що, мені тепер не одружуватися? Не бабусі з нею жити. Що я маю тепер зробити? – злився Павло.

– Тепер уже нічого, – ображено закусувала губки свекруха.

– Ми з Тетяною самі усього досягнемо, не треба нам нічиїх подачок, – сказав мій чоловік, і я з ним була повністю згідна.

Оскільки свого житла ні у мене, ні у нього не було, то ми пішли на знімну квартиру. Жили як всі, хто не народився з золотою ложечкою у роті. Обоє працювали, на життя нам вистачало, ще й вдавалося потрохи відкладати на житло.

Нещодавно чоловік мені повідомив, що бабуся погано себе почуває, і його мама забрала її до себе. Мені від цієї інформації ні тепло, ні холодно, але я знала, що не зважаючи ні на що, чоловік любив свою бабусю і хвилювався за неї, тому для годиться я йому поспівчувала.

Я думала, що на цьому ця історія і закінчиться, але я помилилася. Днями мені чоловік таке заявив, що на голову не налазить. Він пропонує мені розлучитися. Бо бабуся пообіцяла йому свою квартиру. Очевидно, що свекруха таки натиснула на неї і вона погодилася, але з дуже дивною умовою.

– Щоб отримати квартиру, нам потрібно буде розлучитися, – заявив Павло.

Я спочатку розсміялася, подумавши, що він жартує, але по його серйозному погляду зрозуміла, що ні.

– Ти думаєш прийняти цю пропозицію? Серйозно?

– А що такого? Офіційно розлучимося, бабусі паспорт і свідоцтво про розлучення покажу, вона квартиру на мене перепише, станемо жити разом. Не буде ж вона постійно перевіряти, хто в квартирі живе.

Чоловік додав, що назад ми зможемо розписатися тільки тоді, як бабусі не стане. Сказав він це дуже просто, наче нічого страшного в цьому немає. Але я так не вважаю.

Звичайно, що я висловила йому своє невдоволення. Так, ми поки-що змушені знімати квартиру, але ж ми збираємо гроші на свою, тому я не бачу сенсу йти на такі крайні міри. До того ж, не гарно обманювати людей, навіть таких як бабуся чоловіка.

– Які крайні міри? Це просто зручний варіант, при якому ми при мінімальних незручностях отримаємо максимальний результат. Хочеш сказати, що збирати гроші 20 років краще?

– Для мене так. Краще я буду економити і сама збирати гроші на квартиру, ніж отримати її таким шляхом, – кажу.

Мене не підтримав ніхто, всі чомусь вважають, що чоловік діло каже, так, невеликий обман, але ж на благо – бо буде своє житло. А штам в паспорті в даний час нічого не означає.

Але я не хочу такого, не подобається мені цей варіант. Та і як можна довіряти людині, яка заради власної вигоди готова обманути рідну бабусю?

Я сказала чоловікові, що якщо ми розлучимося, то назавжди – я не бажаю приймати участі у цих іграх. Живемо поки разом, але вже кілька днів не спілкуємося. Я чекаю, що чоловік прийме якесь рішення, але він мовчить. Я теж не наполягаю, бо не зважаючи ні на що, люблю його і хочу бути з ним разом.

А яка ваша думка? Я правильно роблю, що не хочу погоджуватися на цей варіант? Дайте мені якусь пораду.

Джерело