– Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар.

– Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене.

– Ну як про що? У твого батька через 10 днів ювілей, 60 років, і треба подумати, що йому подарувати, – кажу.

– А, ти про це? Нічого не треба, не переймайся, – відповів Микола. – Ну все, я побіг на роботу, а то вже і так спізнююся.

Він пішов, а я задумалася. В цій родині я всього лиш трохи більше року, але вже вважаю себе її частиною, і ювілей свекра проігнорувати я аж ніяк не могла. Він дуже хороша людина, зазвичай мовчить, але робить для рідних дуже багато.

Саме свекор все життя заробляв гроші, мотався по заробітках, а свекруха була домогосподаркою. Батько мого чоловіка збудував доволі гарний будинок, і купив однокімнатну квартиру, в якій ми зараз і живемо.

Я точно пам’ятаю, що в минулому році ми його не вітали, бо то був робочий день, та ще й не кругла дата, то ж вони вирішили нічого не святкувати.

Але в цьому році зовсім інша історія, у тата ювілей, і на мою думку, йому треба подарувати гарний подарунок, тому я і стала радитися з чоловіком заздалегідь, щоб потім в поспіху не купувати що-небудь.

В моїй сім’ї батьки також не любили гучних святкувань, але подарунок іменнику чи іменинниці – то у нас було святе.

Ввечері чоловік повернувся з роботи, я погодувала його вечерею, бо знаю, що з голодним чоловіком не варто вирішувати ніякі питання, а потім знову повернулася до цієї теми:

– То що, ти вже вирішив що ми будемо батькові дарувати? – питаю.

– Я ж тобі ще зранку сказав – нічого, – каже.

– Зачекай, Миколо, я щось нічого не розумію. Ти що, не любиш свого батька, чи не поважаєш? Чому ти проти, щоб привітати твого батька? Тобі що, грошей шкода? – розгублено питаю, бо і справді нічого не розумію.

Я ж бачу, що чоловік дуже добре ставиться до свого тата, тому мені було незрозуміло, чому він так проти того, щоб купити йому щось пристойне.

– Що ти таке кажеш? Звичайно, я люблю свого батька. І не в грошах справа. Просто у нас в сім’ї не прийнято вітати тата і дарувати йому подарунки, – щиро зізнався чоловік.

– То ти хочеш сказати, що мамі у вас прийнято дарувати подарунки, а батькові – ні. Я правильно все зрозуміла? – уточнила я, бо ще добре пам’ятаю, як ми подарували в минулому році свекрусі сережки з золота за 10 тисяч гривень.

– Якось так і виходить, – і сам здивувався чоловік.

– А ти не проти, якщо ми в цьому році трохи змінимо ваші сімейні традиції, і таки щось подаруємо батькові, – питаю.

– Та він від нас нічого не візьме, ти ж бачиш який у нього характер. Батько звик лише про інших думати, а про себе ніколи.

– То тим більше така людина заслуговує на сюрприз. Одним словом, я вже все придумала, а ти слухай і допомагай, – скомандувала я.

Свекри і справді вирішили не влаштовувати гучних святкувань, але ми самі наполягли, що заїдемо на чай. Щоправда, свекруха таки стіл накрила, навіть торт спекла.

Сидимо ми за столом, і стала я розпитувати у свекра так, між іншим, як у нього справи? Як здоров’я?

Він чоловік простий, каже, що все добре, але от ноги болять. Якби не це, то він би вже завтра їхав за кордон, бо дуже хоче нам допомогти більшу квартиру придбати. Зараз ми живемо в однокімнатній, її батько купив коли Микола ще холостякував, а зараз він розуміє, що нам треба розширюватися, тому і переживає, що не може допомогти.

– А ви не думали про те, щоб поїхати в санаторій підлікуватися? – питаю.

– Було б добре, але це зараз коштує шалених грошей, – посміхнувся свекор.

– А якщо я домовлюся, щоб без грошей, поїдете? У мене на одному з відомих курортів родич лікарем працює, то він вас може прийняти по якійсь там безкоштовній програмі, – кажу.

Я мусіла сказати неправду, бо якби свекор дізнався, що його путівка коштує 40 тисяч гривень, він би ні за що не погодився. Та й свекруха його б не пустила, навіть за наші гроші. Тому я збрехала.

Лікар знайомий у мене і справді був, ми з ним про все домовилися, так що він мене не видасть.

Гроші у нас були, нам на весілля свекри подарували кругленьку суму, ми її не витрачали, бо ж на квартиру збираємо, звідти ми і взяли гроші на путівку, вважаючи, що так буде правильно.

Приїхав свекор додому щасливий, задоволений, та він наче на 10 років помолодів. І я впевнена, що це не тільки відпочинок на нього так позитивно вплинув, просто йому було приємно усвідомлювати, що хтось піклується і про нього. Адже любов і турбота потрібна усім, навіть сильним людям, я би навіть сказала, що їм найбільше.