Обвинувачений у вбивстві шістьох військових та одного волонтера 62-річний Анатолій Захаренко помер 17 грудня 2024 року, не дочекавшись вироку у своїй справі, яку суд розглядав упродовж останніх чотирьох років.

Інформацію про смерть Анатолія Захаренка «Суспільному» зранку 20 грудня підтвердила колишня адвокатка Анатолія Захаренка Катерина Воронюк.

«Останнім часом я вже не була його адвокаткою, але мені вчора прокурор у справі теж сказав, що 17 грудня Анатолій Захаренко дійсно помер», — сказала Катерина Воронюк.

Телефон самого Анатолія Захаренка не відповідав на дзвінки. Адвокат Захаренка Максим Ліневич сказав журналістам Суспільного, що наразі він не має документального підтвердження про смерть підзахисного, а дізнався про це з усного повідомлення від дружини Захаренка.

«Суспільному» вдалося зв’язатися телефоном із сином Анатолія Захаренка Олексієм, який підтвердив смерть свого батька.«Так, це правда — батько помер. Йому стало зле, ми відвезли його в лікарню. Він був в реанімації упродовж двох днів, але, на жаль, зранку 17 грудня помер», — сказав Олексій Захаренко.

Прокурором у справі Захаренка є Валерій Сагадін. За його словами, наступне засідання у справі призначене на 13 січня 2025 року.

«Це засідання має відбутися. Чи буде там дружина Захаренка, я не знаю, але його захисник повинен прийти і, відповідно, надати документи, які засвідчують смерть його підзахисного. Також адвокат має озвучити позицію у цій справі: наполягають вони на реабілітації чи ні. Після цього будемо визначатися: будемо ми слухати справу далі чи закриватимемо провадження», — говорить Валерій Сагадін.

У 2024 році минуло 4 роки з дня вбивства шістьох військових та одного волонтера у Попільнянській громаді на Житомирщині. За цей час у справі, яку назвали «справою Попільнянського стрілка», було заплановано 85 судових засідань, на яких дослідили письмові джерела доказування і продовжили допитувати свідків. У процесі змінювали колегію суддів і головуючого суддю, а обвинуваченого Анатолія Захаренка через два роки після початку суду звільнили з-під варти. Останні 2 роки Захаренко провів під цілодобовим домашнім арештом.

Масове вбивство на березі ставка

Стрілянина на березі приватного ставка поблизу села Новоселиця Попільнянської громади сталася вночі 22 травня 2020 року. Тоді смертельні поранення отримали семеро з восьми чоловіків, які компанією прибули з Києва порибалити і відзначити день народження одного з них — 44-річного Романа Ханенка. Серед приїжджих, крім Ханенка, також були Володимир Купріянов, Ескендер Османов, Віталій Вульчин, Владислав Мамиченко, Андрій Москалець, Вадим Федюнін та Олександр Білоус — колишні учасники АТО, діючі нацгвардійці та волонтери.

Як згодом з’ясує слідство, в Новоселицю вони прибули не вперше — більшість чоловіків з цієї компанії мали давнє знайомство з орендарем ставків і не раз приїздили до нього на відпочинок. Саме орендаря ставків — 58-річного місцевого жителя Анатолія Захаренка — на ранок 22 травня поліція затримала за підозрою у вбивстві семи людей. На місці вилучили мисливську рушницю, з якої, як згодом стало відомо за результатами експертизи, були вбиті усі семеро чоловіків, а також вилучили 5 одиниць зброї, зареєстрованої на загиблих.

Наступного дня Корольовський районний суд Житомира взяв Захаренка під варту на 60 діб без права внесення застави. Тоді біля суду та самої зали засідань були близько пів сотні правоохоронців та спецпризначенців. Підозрюваного через загрозу самосуду доправили на суд у бронежилеті та касці.

Підозрюваного Анатолія Захаренка в залу суду доставили в касці та в бронежилеті через потенційну загрозу самосуду. Житомир, 23 травня 2020 року. Суспільне Житомир

На засіданні Захаренко сказав, що в ніч розстрілу був тверезим. Він заявив, що це саме його гості першими взялися за зброю після сварки, а він стріляв, обороняючись, і сам отримав при цьому поранення в руку. Цієї версії підсудний продовжував дотримуватися під час усього процесу.

Версії події

За версією слідства, двоє відпочивальників та орендар ставка спільно розпивали алкоголь. У процесі між чоловіками стався конфлікт. В результаті підозрюваний вбив з мисливської рушниці спочатку тих двох чоловіків, із якими випивав, а потім пішов до будиночка, де були ще шестеро чоловіків і застрелив п’ятьох із них. Одному чоловікові — Вадиму Федюніну — вдалося втекти до села, звідки він і повідомив про подію поліцейським.

22 травня центральні ЗМІ, опублікували матеріал з коментарем брата Анатолія Захаренка Віктора про те, що місцеві поліцейські вимагали з Анатолія гроші та рибу за неперешкоджання у веденні бізнесу. 21 травня ДБР затримало голову районної поліції за хабар, а ввечері, зі слів Віктора, до брата приїхали знайомі військові, які запідозрили його в “підставі”. Наслідком цих розбірок ніби і стало масове вбивство.

Речниця поліції Житомирщини Алла Ващенко тоді підтвердила, що Анатолій Захаренко фігурує у справі про викриття поліцейського на хабарі, втім, сказала, що пов’язувати ці дві події нелогічно.

«Це та сама людина, яка фігурувала у викритті поліцейського у хабарництві. Але пов’язувати викриття поліцейського і появу цієї групи чоловіків нелогічно, оскільки вони приїхали ще до цього викриття. Вони з’явилися там уночі з 20 на 21 травня, а викриття відбулося вдень 21 травня. Тобто вони приїхали на риболовлю, ще не знаючи про цю подію», — прокоментувала Алла Ващенко.

25 травня 2020 року голова Житомирської облдержадміністрації Віталій Бунечко під час онлайн-брифінгу назвав маніпуляціями спроби пов’язати ці дві справи одна з одною і сказав, що вбивство семи чоловіків не мало жодного стосунку до факту документування хабаря у справі начальника поліції Попільнянського району.

На суді побратими загиблих сказали журналістам «Суспільного», що не вірять у версію про розбірки.

«Якщо хтось із хлопців приїжджає на розбірки, то вони не йдуть спати в тому ж приміщенні, не їдять там, не ловлять там рибу і не смажать шашлики. То які можуть бути розбірки, якщо вони приїхали просто відпочити після ротації?» — говорив тоді один із побратимів загиблих Олег Дубягін.

“Справа попільнянського стрілка”: 4 роки судів, 200 експертиз та 85 судових засідань

Із засідання, де Захаренку оголосили про підозру у вбивстві, почався судовий процес, який неофіційно стали називати «справою попільнянського стрілка». Аби відтворити повну картину подій, поліцейські призначили близько 200 експертиз. В серпні 2024 року у відповіді на запит Суспільного Житомирська обласна прокуратура поінформувала, що загалом у цій справі мають відбутися 85 судових засідань.

В червні-вересні 2021 року у коментарях Суспільному прокурор та адвокати потерпілих й обвинуваченого характеризували справу, як таку, що не затягується і йде до завершення. Втім, ці їхні очікування не справдилися.

У вересні 2021 року Захаренко двічі заявляв про зміну власних адвокатів, звинувачуючи їх у співпраці з прокуратурою. Тоді ж новий адвокат підсудного почав клопотати, щоб його підзахисному замінили тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи це погіршенням стану здоров’я Захаренка.

Суд щоразу відмовляв у задоволенні цього клопотання, лишаючи підсудного під вартою. До кінця року засідання кілька разів переносили та відкладали — в тому числі, й тому що Захаренку знадобилася допомога медиків через підвищення показників тиску. У подальшому швидку на суди викликатимуть ще не раз, а Захаренка двічі шпиталізують, через що судові засідання знову перенесуть.

У січні 2022 року Анатолій Захаренко та його захисник попросили про відвід колегії суддів, висловивши сумнів у їхній неупередженості, втім, отримали відмову.

Через початок повномасштабної війни з росією до розгляду справи суд повернувся лише в липні 2022 року. 17 липня підсудному продовжили тримання під вартою, а 27-го, посилаючись на рекомендації Європейського суду з прав людини та погіршення стану здоров’я обвинуваченого, суд змінив Захаренку запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Наприкінці серпня захист обвинуваченого знову повернувся до питання про відвід колегії суддів, мотивуючи тим, що були порушені правила автоматизованого розподілу при визначенні складу суду. Суд клопотання адвокатів лишив без задоволення, але головуюча суддя у цій справі Інна Зіневич оголосила про самовідвід.

Після самовідводу головуючої через брак суддів не одразу вдалося сформувати оновлену колегію суддів. У новому складі колегія почала роботу наприкінці 2022 року.

Захаренко упродовж останніх двох років був під домашнім арештом: з липня 2022 року по квітень 2023 року арешт був цілодобовим, потім його змінили на нічний, мотивуючи погіршенням стану здоров’я підсудного. Рідні загиблих чоловіків висловлювали обурення з цього приводу.

«За місяць до зміни запобіжного заходу ми вже бачили ризик того, що суд рано чи пізно піде на цей крок. Із квітня, коли відновилися судові засідання, сторона захисту щоразу розігрувала цілу виставу, яка мала сформувати в суду думку, що Захаренко дуже хворий і не може брати участі в засіданнях. У нього були скарги на тиск і серце, болів поперек, його приносили на ношах в СІЗО для участі в засіданні по відео. Перед тим його адвокат намагався скористатися можливістю витягнути Захаренка із СІЗО під клопотання, що той готовий піти добровольцем воювати, а це спростовує версію про поганий фізичний стан Захаренка. Основний страх, що він утече, скориставшись війною. Я не бачу доказів, які пом’якшували б його провину, і  напевне, та сторона теж не бачить, тому вони обрали стратегію витягнути його під домашній арешт. Для нас важливо, аби в результаті був вирок, який визнає Захаренка убивцею, і щоб це не затягнулося на роки або раптом зупинилося через його втечу. Для нас неприпустимо, що обвинувачений у вбивстві семи людей може безкарно повернутися додому. Він несе небезпеку суспільству. Ми очікуємо справедливого покарання, тобто довічного ув’язнення», — розповідала «Укрінформу» Інна Вульчин.

Станом на вересень 2024 року Анатолій Захаренко продовжував лишатися під нічним домашнім арештом, втім, його адвокати клопотали про зміну запобіжного заходу на особисте зобов’язання.

Допити свідків у справі

«Справу попільнянського стрілка» до розгляду скерували 31 жовтня 2020 року. Головним свідком у ній був ветеран Нацгвардії Вадим Федюнін — єдиний з вісьмох чоловіків, якому вдалося врятуватися.

На суді він розповів, що з обвинуваченим Захаренком був знайомий понад 15 років. В день вбивства компанія рибалила та смажила м’ясо на березі ставка, потім до них приєднався Захаренко. За словами Федюніна, вони всі разом випивали і вже під час застілля по одному стали розходилися спати. Майже заснувши, Федюнін почув постріли та крики і, вибравшись зі спального мішка, почав будити інших чоловіків.

«Я сказав їм, що, здається, Анатолій стріляв. Потім Ханенко відкрив двері і спитав, що сталося. Він навіть не встиг договорити — пролунав постріл, і він впав мертвий. Хлопці прокинулися, почали питати, що сталося. Обвинувачений зайшов з рушницею і направив на мене стволи. Вульчин вже встиг піднятися і кинувся в куток до речей — можливо, за ножем, не знаю. Далі він схопився за стволи обвинуваченого, а я підхопився допомогти йому», — розповідав на суді Федюнін.

Зі слів Федюніна, Захаренко потягнув рушницю на себе, після чого пролунав постріл, внаслідок якого загинув Віталій Вульчин.

«Я чув як впритул йому (Вульчину, — ред.) десь в груди вистрелили, і зрозумів, що він також загинув. Я перескочив через нього, а обвинувачений вирвав в нього стволи з рук і на ходу скидав патрони в коридорі. Біжучи на вулицю, я чув, як він перезарядився. Почувши за спиною постріл в мій бік, я встиг відскочити різко вправо. Через 5 секунд знову був постріл, а через 10 секунд ще два постріли і через 3-5 хвилин я почув близько 20 пострілів. Я зрозумів, що він добрався до гвинтівки Білоуса, судячи зі звуків», — сказав Вадим Федюнін.

За його свідченням, в той час сам він якраз біг до Новоселиці. В селі стукав у кілька хат — після декількох відмов в одному з будинків його впустили та викликали поліцію і швидку.

Загалом, за 4 роки на засіданнях Богунського райсуду дослідили письмові джерела доказування і станом на 2024 рік допитали дев’ятьох свідків. Далі мали допитати ще стількох же. Наразі невідомо, скільки часу на це знадобиться.

Що казали родини загиблих чоловіків

Дружини та рідні розстріляних у Новоселиці чоловіків від початку судових засідань вимагали чесного розслідування і справедливого покарання для обвинуваченого. Справедливим покаранням, з їхніх слів, було б довічне ув’язнення для Захаренка.

На судові засідання родичі розстріляних чоловіків приходили у футболках із портретами чоловіків.

5 січня 2021 року дружина загиблого Романа Ханенка Олена Ханенко, даючи свідчення в суді, розповіла, що її чоловік був знайомий із Анатолієм Захаренком понад 15 років і неодноразово бував у того на ставку.

«Востаннє я зі своїм чоловіком спілкувалася 21 травня. Я знала, що він їде на озеро зі своїми друзями та побратимами, щоб відсвяткувати день народження — 17 травня йому виповнилося 44 роки. Він зібрав своїх друзів, деякі з яких якраз прийшли з ротації, і вони поїхали на озеро, куди їздили неодноразово, для того, щоб порибалити і приємно провести час в компанії друзів», — сказала Олена Ханенко.

Згодом на одному з судових засідань жінка в коментарі кореспондентам Суспільного говорила, що двоє її неповнолітніх дітей залишилися без батька, тому вона хоче справедливого рішення суду.

«В мене загинув чоловік — Роман Михайлович Ханенко. Я зараз тут на черговому суді для того, щоб домогтися і почути врешті вирок про пожиттєве для вбивці сімох людей», – казала тоді Олена.

Дружина загиблого Владислава Мамиченка розповіла журналістам Суспільного про результати експертизи, за якими стало відомо, що в її чоловіка стріляли двічі з хвилинним проміжком.

«Тобто він (Захаренко — ред.) мого чоловіка добивав. Я очікую, що йому за це дадуть довічний термін», — сказала жінка.

«У мене сьогодні є багато запитань до обвинуваченого. Зокрема, чи мав він особисто якийсь конфлікт з моїм чоловіком, який приїхав туди вперше і, як засвідчили результати експертизи, взагалі того дня не пив», — говорила на суді Інна Вульчин — дружина загиблого Віталія Вульчина.

Втім, Анатолій Захаренко весь час, поки тривав судовий процес, на питання родичів загиблих чоловіків відповідати відмовлявся.

«Мені зараз дуже важко бути присутньою у суді і бачити, що обвинувачений у вбивстві мого чоловіка та його друзів знаходиться на волі. Важко розуміти, що обвинувачений знаходиться в селі серед людей; знати, що були колись погрози односельцям, зафіксовані в протоколах поліцейських. Знати, що в його будинку є зброя, зареєстрована на його синів, — про що він сам сказав, — і це є потенційною загрозою для інших людей. Я також хочу сказати, якщо хтось думає, що ми втомимося і пробачимо або не будемо присутніми на судових засіданнях – цього не станеться», — сказала під час одного з засідань Інна Вульчин.

Хід та перспективи завершення справи

Станом на вересень 2024 року судові засідання тривали і ніхто не брався давати прогнози щодо конкретних термінів завершення справи «попільнянського стрілка».

Адвокат Денис Записний, який захищав в суді інтереси родин вбитих чоловіків, говорив журналістам Суспільного, що справу навмисно затягують.

«Кримінальне провадження розглядають уже тривалий час з обставин, створених стороною захисту (стороною захисту Анатолія Захаренка — ред.) Це моя суб’єктивна думка, але я в ній переконаний. У цьому кримінальному провадженні в нас змінений вже третій головуючий і друга колегія суддів. Друга колегія суддів, як і перша колегія, не дуже поспішає розглядати це кримінальне провадження. А сторона захисту створює усі можливості для суду, щоб це кримінальне провадження тривало роками або й довше», — говорив Денис Записний.

У серпні 2024 року у відповіді на інформаційний запит Суспільного пресслужба суду за підписом голови Богунського райсуду Дмитра Кузнєцова відмовилися коментувати питання про перспективи завершення судового розгляду та можливе затягування справи, посилаючись на непублічність інформації.

«Згідно з положеннями Закону України “Про доступ до публічної інформації”, запитувана інформація не відноситься до публічної. На підставі зазначеного, керуючись пунктами 1, 2 частини 1 статті 22 закону, повідомляємо про часткову відмову в задоволенні запиту», — йшлося у відповіді пресслужби суду на запит Суспільного.

В Житомирській обласній прокуратурі, куди Суспільне у серпні 2024 року зверталося з тими ж питаннями щодо перспектив судового розгляду і можливого затягування справи, відповіли, що сторона обвинувачення про перенесення судових засідань не просила.

«Станом на сьогодні суд дослідив письмові джерела доказування у кримінальному провадженні, зараз розгляд справи перебуває на стадії допиту свідків. Через зміну складу суду розгляд справи починали спочатку. Факти перенесення судових засідань з ініціативи сторони обвинувачення відсутні», — було сказано у відповіді прокуратури на запит Суспільного.

Від червня 2024 року Захаренко на призначені судові засідання не з’являвся. Його адвокатка Катерина Воронюк говорила тоді журналістам, що її клієнт не приходить на судові засідання через проблеми зі здоров’ям.

«З кожним днем його стан здоров’я погіршується. Його виписали з лікарні. Після стаціонарного лікування мій клієнт має ряд захворювань, пов’язаних із серцем. Такі проблеми були в нього і під час тримання його під вартою. Погіршення стану здоров’я стало однією з підстав звільнення його з-під варти для подальшого лікування, адже Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України, який надає меддопомогу ув’язненим, не зміг забезпечити йому належне лікування. Фактично, це і стало причиною звільнення мого клієнта з-під варти. Після лікування здоров’я трохи покращилося, однак в силу віку і прогресуючого захворювання мій клієнт дуже часто перебуває у лікувальних закладах», — розповідала адвокатка Анатолія Захаренка.

Через те, що Анатолій Захаренко не з’являвся на засідання, суд не міг продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зі слів Катерини Воронюк, Захаренко тоді був у медзакладі на лікуванні, а продовжувати дію запобіжного заходу без присутності обвинуваченого прямо заборонено кримінально-процесуальним кодексом України.

Захисник потерпілих Денис Записний у відповідь на такі заяви аргументував, що перебування в медзакладі не є підставою для неявки до суду. У таких випадках потрібні докази, що людина дійсно не може залишити стіни закладу охорони здоров’я.

«Коли, отримавши документи, ми питаємо, чому людина через три дні вже вийшла з медзакладу, то у відповідь чуємо, що прокурор звертався щодо цього із запитом. Якщо прокурор звернувся із запитом, і медпрацівники визначили, що людина не обов’язково має перебувати в цьому медзакладі, то я переконаний, що і в перший день судового засідання людина не обов’язково мала б перебувати в цьому медзакладі», — говорив Денис Записний.

8 серпня 2024 року Богунський районний суд задовольнив клопотання захисника потерпілих про примусовий привід обвинуваченого на судове засідання. Своє рішення судді обґрунтували тим, що Захаренко неодноразово не з’являвся на суд і не надав доказів, які підтверджували б поважні причини його відсутності на засіданнях.

На чергове засідання у справі 11 вересня Анатолій Захаренко приїхав. Сказав, що його ніхто не змушував і прибув він добровільно. На цьому суді Захаренку продовжили перебування під нічним домашнім арештом ще на 2 місяці. Наступне судове засідання призначили на 19 вересня.

Станом на той час у цій справі допитали дев’ятьох свідків і мали допитати ще стількох же. 17 грудня Анатолій Захаренко помер, не дочекавшись вироку по своїй справі.

Нагадаємо, 22 травня, близько 1:00, у селі Новоселиця Попільнянського району на Житомирщині орендар ставка місцевий житель розстріляв 7 осіб із мисливської рушниці через конфлікт. Один потерпілий зміг утекти і повідомив поліції про інцидент. Жертвами стрілка стали добровольці, ветерани АТО, зокрема троє із них – діючі військові Нацгвардії, у яких були вихідні після повернення із зони ООС.

Зазначалось, що вбивство може бути пов’язане з іншим злочином, а саме – вимаганням хабара.

Чоловіку, який влаштував масовий розстріл на Житомирщині, вбивши 7 людей, повідомили про підозру у злочині за ч. 2 статті 115 (“Умисне вбивство”) та частиною 2 статті 15 (“Замах на кримінальне правопорушення”), частиною 1 статті 115 («Умисне вбивство») Кримінального кодексу України.

Стрілку загрожувало до 15 років в’язниці або довічне позбавлення волі.