Згідно з висловлюваннями Олександра Мережка, голови парламентського комітету з міжнародних справ, одним з основних бар’єрів для мобілізації є сприйняття військової служби як безповоротного рішення.

Люди мають невизначене уявлення про терміни служби та можливість заміни, що робить їх неготовими йти в армію. Наприклад, якщо б було чітке усвідомлення того, що служба триватиме рік з подальшою відпусткою, то охочих долучитися до збройних сил стало б значно більше.

Мережко зазначає, що ситуація має, передусім, психологічну природу. Він вважає, що в Україні достатньо людських ресурсів для ведення війни на тривалий період. Проте вирішальним чинником є чисельність військових, а також правильне управління цими ресурсами і створення умов, які спонукали б людей приймати відповідальність. Коли в суспільстві є багато ухильників, це демотивує тих, хто може піти служити.

На початкових етапах війни Україна значною мірою покладалася на добровольців і не активно залучала молодь до лав армії. З часом мобілізаційні заходи були розширені, але обов’язковий призов поки що стосується лише чоловіків від 25 років, тоді як спочатку мова йшла про осіб старше 30 років.

Додатково, починаючи з середини 2025 року, уряд ухвалив рішення дозволити виїзд за кордон чоловікам віком 18-24 років, чим скористалися сотні тисяч осіб. Представники партії «Слуга народу» пояснили це рішення необхідністю зберегти молодь як стратегічний ресурс.

Спроби залучити молодь до армії через фінансові стимули виявилися неефективними. Попри всі зусилля, такі заходи не принесли очікуваних результатів, оскільки не поліпшили ситуацію з набором, враховуючи повідомлення про втрати.

Міністр оборони Михайло Федоров раніше зазначав, що в Україні налічується близько 2 мільйонів ухильників від призову, а також сотні тисяч осіб, які залишили військові частини без дозволу.