Віктор біг вниз по сходах і сердився сам на себе.

Ну навіщо він з самого ранку відповів на дзвінок сестри?

Зараз би зібрав речі і вже їхав би з Лізою на море. А тепер вона поїхала з подругою…

Відпустка у Лізи коротка, а вона дуже втомилася на роботі, їй треба відпочити.

Він навіть не просив її допомогти – це не для Лізи. Вона красива й успішна.

Віктор і так був радий, що зустрічається з такою чудовою дівчиною.

І ось тепер його родина знову все зіпсувала!

Сестра Валя подзвонила йому на світанку. Плакала так, що він спершу навіть нічого не зрозумів.

Все життя у Валі якісь проблеми, невдачлива вона…

Віктор давно від них переїхав, навіть на квартиру не претендував.

Але у Валі завжди все було не слава Богу. А йому знову все вирішувати.

Вся відпустка коту під хвіст!

Віктор різко відкрив двері під’їзду і побачив, як від дверей, ойкнувши, ледь відскочила якась руда дівчина.

Так це ж сусідка Каті, та що знизу. Він як цю квартиру винайняв, так уже двічі їх затопив, поки крани власникам не поміняв.

Мати у Каті, Олена Іванівна, не зла виявилася. Вона не стала з нього за ремонт стелі грошей вимагати.

Потьоки затерли, майже й не видно.

А Катя з того часу йому все підморгує, хоча вона мала ще…

– Ти чого не в школі? Я твоїй матері розповім, що ти уроки прогулюєш! – сказав їй Віктор і розсміявся, побачивши, як вона тут же ж почервоніла.

– Я вже коледж закінчила, на роботу влаштовуюся, я хіба схожа на школярку? – обурилася дівчина.

Він оцінюючи подивився на її кирпатий ніс, руде волосся, зібране в хвіст.

У джинсах, футболці і з рюкзачком Катя була точно, як школярка!

– Звичайно, схожа, ти себе в дзеркалі бачила? Викапана прогульниця й трієчниця, – ще більше обурив Катю Віктор.

Не зміг він не пожартувати, дуже вже вона смішно ображалася.

– Відійди, ледь дверима мене не зачепив, – розсердилася Катя, і шмигнула в під’їзд.

А Віктор побіг на майданчик для паркування.

Він недавно купив уживану машину в кредит і дуже цим пишався.

Правда Ліза сказала, що треба було брати щось краще.

Ну що вже зміг…

Віктор відчував, що Ліза і його орендовану квартиру не дуже шанує, убогою вважає.

Але він хлопець впертий, він всього доб’ється, буде в нього і машина гарна, і квартира, і… Ліза.

Якщо тільки його сестра Валя не буде йому в самий невідповідний момент палиці в колеса вставляти!

До передмістя Віктор добрався без заторів.

Він зайшов у рідний під’їзд старої п’ятиповерхівки, який дихнув на нього вогкістю і гниллю підвалу.

Нічого не змінюється, будинок уже дуже старий.

Він відкрив двері в квартиру на першому поверсі і тут же ж до Віктора з вереском підбігли його племінники – Микола й Марійка,

– Віктор приїхав!

І повисли обидва в нього на шиї.

Тут же ж і Валя вийшла.

– Вітю, ну ти не ображайся, ти ж знаєш, мені більше нема кого просити…

Віктор знав, звісно, що колишній чоловік Валі Олег гульбанить, вони тому й розлучилися.

Йому дітей не можна довірити. А мама їхня від переживань, що Валю в лікарню кладуть, і сама теж занедужала.

Валя їй продукти купила, за мамою сусідка наглядатиме. А племінників Віктор до себе забере, бо від них у мами голова обертом, а їй спокій потрібен.

– Ну ти як, впораєшся з ними? – все хвилювалася Валя.

– Та не переживай, краще давай одужуй, сестричко! – Віктор обійняв Валю, матір, взяв сумки з речами. – Ну що, малеча, поїхали?

Назад їхали довго, були затори. Микола з Марійкою голосно постійно щось говорили, потім вони писати захотіли, потім їсти і пити. Так що поки вони до будинка Віктора доїхали, він від них аж втомився.

Куди їх із мамою залишати? Вона точно не впорається.

Коли вони заходили в під’їзд, то знову зустрілися з Катею.

Вона глянула на сусіда і очі витріщила від здивування.

– А звідки у тебе діти, Вітю?! – ахнула дівчина.

– Та от знайшов та й собі взяв, а що?! – сказав Віктор.

Діти весело засміялися, а Катя з тривогою глянула на них.

– Та пожартував я, Катрусю, це мої діти, колишня дружина попросила посидіти, от і довелося привезти до себе. Зазвичай я до них їздив, а тут ось так довелося забрати до себе, зрозуміла?

Катя розгублено кивнула, так і не зрозумівши, що Віктор жартує, а він швидко піднявся на свій поверх.

– Ну що, дітлахи, заходьте!

У Віктора племінникам дуже сподобалося.

Речей мало і хоч одна кімната, але вільно.

Віктор приготував їм омлет, він давно жив самостійно і все вмів. А по обіді повів племінників у парк кататися на атракціонах.

У кафе вони їли морозиво і заборонений їх мамою фастфуд і були в захваті, що ще тиждень точно житимуть у такого класного дядька Віктора.

Два дні пройшли просто чудово.

Щоправда, Віктор переживав, що діти голосно тупотять, бо бігають постійно. Але сусіди знизу не скаржилися, значить, все нормально.

Але на третій день прямо з самого ранку спочатку Марійка почала галасувати, що її шийка турбує. А за нею й Микола захникав, що в нього живіт щось, він гамбургерів переїв.

– Я до мами хочу, – плакав Микола, а Марійка за ним повторювала і схлипувала: – І я до мами хочу!

Віктор намагався їх заспокоїти, але нічого не вийшло.

І раптом у двері хтось подзвонив. Віктор відчинив. На порозі стояла Катя, вигляд у неї був дуже стривожений.

– Щось трапилося? Може, я допоможу? Живіт і горло? Давайте я подивлюся, я ж медичний коледж закінчила.

Катя якось швидко втішила дітей, принесла зі своєї квартири старі іграшки і машинки.

Вона помацала Миколі животик, тихенько помасажувала і йому стало краще. Микола так на руках у Каті й заснув.

Марійка теж до неї пригорнулася, притихла, Катя їй шийку хустинкою зав’язала і побризкала горло спреєм.

– Давай їх вкладемо, вони спали погано, плакали, – попросив Віктор.

Він обережно взяв у Каті Миколку, а потім і Марійку, вклав на диван і прикрив пледом.

– Катю, ходімо на кухню, я навіть не снідав ще, каву будеш із канапками? – запропонував Віктор.

Він прикрив двері в кімнату, і вони пішли на кухню.

– А твоя колишня коли їх забере? – запитала Катя.

– Слухай, я ж просто пожартував, це мої племінники. Сестра попросила посидіти з ними, вона в лікарні, та й мама нездужає. Ще тиждень вони в мене точно будуть, – стомлено посміхнувся Віктор.

Виявилося, що з дітьми не так і просто.

– Давай я вам курячий бульйон зварю і допомагатиму. Хочеш у парк разом підемо? – запропонувала Катя.

І Віктор без роздумів погодився.

Весь наступний тиждень вони провели разом.

Катя швидко поралася з малюками, гралася з ними, готувала, годувала їх. У парку бігала разом із ними, Віктор аж залюбувався. А коли вони купували повітряні кульки, продавчиня так зворушливо на них подивилася,

– Такі молоді, а вже двоє діток! Яка гарна пара, і одразу видно, що ви любите один одного, щастя вам! – і простягла їм різнокольорові повітряні кульки.

Коли раптом Віктору подзвонила Ліза, він зрозумів, що він про неї в цій метушні навіть не згадував…

Та й Ліза тільки й спитала:

– Щось ти не дзвониш? Ох зайнятий? Ну зрозуміло все з тобою!

…Незабаром сестру виписали з лікарні і Віктор зібрався відвозити племінників додому. Микола й Марійка в один голос стали просити, щоби Катя поїхала з ними.

В машині Катя сіла з дітьми позаду і Микола з Марійкою тільки з нею і говорили:

– А коли ти до нас приїдеш? А ти любиш Вітю? – раптом запитала Катю Марійка.

І не дочекавшись відповіді, сама за неї й відповіла:

– Я знаю, що любиш, і він тебе теж любить. Скоро ви одружитеся і мені мама на весілля купить нову сукню. І ми з Миколою тобі фату понесемо, гаразд?

Катя стала щось тихо їм пояснювати, а Віктор посміхнувся по-доброму, дивлячись у дзеркало, як діти до неї з двох боків пригорнулися.

– Ти вся золота, як принцеса, – прошепотіла їй Марійка, поклавши їй голову на плече.

– І точно, як я раніше не помічав, яка Катя красива, а очі у неї які! – Віктор часом милувався на дівчину в дзеркало, поки Катя це не помітила, і вона ще більше зніяковіла від його погляду…

– Господи, нарешті ти мої молитви почув, – зустріли Вітю сестра Валя й бадьора мама. – З якою милою дівчиною приїхав! Як звуть таке сонечко? Катя? Яка ж я за тебе рада!

Віктор не став суперечити мамі, він і сам уже відчував, що коли Катя з ним поряд, він просто щасливий, ніби йому більше й не треба нічого.

Назад вони їхали мовчки, а потім Катя раптом сказала:

– В тебе така гарна машина і їздиш ти впевнено!

А Віктор раптом спитав її:

– Катрусю, а завтра ми в парку погуляємо? А потім пообідаємо в мене, суп учора залишився, який ти готувала, мені без тебе одному якось навіть і їсти не хочеться.

Віктор і Катя одружилися через кілька місяців.

Віктор був вдячний волі випадку і своїй сестрі Валі за те, що віддала тоді йому племінників. Бо ж завдяки їм він і знайшов своє щастя…

Побачив нарешті в сусідській дівчині свою принцесу, своє ясно сонечко.

Кохання на все життя…

Джерело