Сьогодні, 31 березня, вшановуємо постать, без якої важко уявити український державницький рух – Микола Міхновський, – написав лідер ВО “Свобода” і тепер військовослужбовець Олег Тягнибок.
Микола Міхновський (31.03.1873, тепер смт Турівка, Броварський р-н Київської обл. – 3.04.1924, Київ) – політичний та громадський діяч, правник, публіцист, ідеолог і лідер націоналістичної течії кінця XIX – початку ХХ ст., автор брошури «Самостійна Україна», організатор українського війська.
Нащадок козацького роду, корені якого простежуються ще з 17 століття. Народився у сім’ї сільського священика. Світогляд формувався під впливом батька Івана, який виховував дітей у самостійницькому дусі, беріг національні традиції і правив богослужіння українською мовою.
Саме він одним із перших відкрито й безкомпромісно заявив те, що сьогодні є аксіомою для мільйонів українців: Україна має бути самостійною, сильною та соборною державою.
Наприкінці ХІХ століття Міхновський став одним із засновників таємної організації Братство тарасівців – середовища молодих українців, які вже тоді відкрито говорили про повну незалежність України.
У 1900 році він написав брошуру Самостійна Україна – перший програмний документ, де чітко прозвучала ідея самостійної української держави.
На початку 1902 р. він заснував Українську Народну Партію (УНП), що проголосила своєю метою боротьбу за незалежність України. Він став її провідником і ідеологом, автором програми УНП та інших партійних видань. Найбільшого поширення набув своєрідний маніфест самостійників «Десять заповідей УНП», написаний 1903 р.:
1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна – республіка робочих людей.
2. Усі люди – твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди – се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників – і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
7. Не зробися ренегатом-відступником.
8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.
Націоналізм Міхновського мав здебільшого захисний характер. Він був протидією, запереченню державному шовінізму панівних націй. Незважаючи на свою нечисленність, самостійники вперто шукали шлях до сердець загалу, використовуючи демонстративні і навіть епатажні форми і методи впливу.
Це робилося з єдиною метою: будити національну свідомість, розвивати почуття належності до великого народу із славним минулим, привернути якомога більше українців до ідеї самостійності України. Ці ідеї він популяризував у часописах, які засновував попри всілякі адміністративні заборони: «Самостійна Україна», «Хлібороб» (1905), «Запоріжжя», «Слобожанщина» (1906), «Сніп» (1912-13).
Міхновський був не лише ідеологом, а й практиком. Він активно виступав за створення регулярної української армії, наполягаючи: без власного війська незалежність залишиться лише декларацією.
Саме він стояв біля витоків перших українських військових формувань того часу.
Його слово було гострішим за шаблю, а переконання – міцнішими за обставини. Він не шукав компромісів там, де йшлося про національну гідність і майбутнє нашої Нації.
Post Views: 1
