Скажіть, люди дорогі, це як же треба нелюбити невістку, щоби прислати їй додому вінок?

Ні, це вам не здається – вінок! І не Різдвяний, як можна подумати спочатку, а справжнісінький – той самий, з написом, на якому вказано її ім’я… Мовляв, спи спокійно, люба Віро!

Тільки не вказано – від кого.

Але Андрій її обурення не зрозумів:

– З чого це ти взяла, що це – від мами?.. Вона до тебе чудово ставиться!

– Тоді від кого? – запитувала схильована дівчина: тут, хто хочеш захвилюється!

– Ну, не знаю: подумай гарненько, кому ти могла насолити!

Та нікому тиха Віра насолити не могла: і чоловік це чудово знав! Як і те, що його мама не любила невістку, це ще, м’яко кажучи.

А нелюбити можна без причини, а просто: не за щось, не через щось – так говорила старенька бабуся Віри.

Для цього просто потрібно було існувати в доступному для ненависника просторі: цього для нелюбові буде цілком достатньо!

Кінців з вінком знайти не вдалося, і його просто винесли на смітник: не залишати ж собі…

Звідки таку потрібну у господарстві річ одразу ж забрали: стрічку з ім’ям завжди можна поміняти.

Але життя дівчини вже було зіпсоване.

Майбутній свекрусі дівчина сина не сподобалася одразу:

– Де ти знайшов її? У неї ж зріст – метр із кепкою!

Так, Віра була невисокою, але про метр із кепкою Оксана Борисівна явно загнула.

До того ж, невисокий Андрій на тлі маленької Віри виглядав таким собі брутальним і міцним мачо.

Але мама, як усяка мама, вважала, що син – високий атлет!.

Зріст виявилося не єдиним недоліком Віри: вона, на думку свекрухи, не могла зв’язати двох слів, з нею соромно було вийти в люди і показати рідні, а робота на ресепшені в якомусь медичному центрі за копійки, взагалі сором.

Дівчина щосили намагалася сподобатися мамі свого коханого, але всі спроби успіху не мали: жоден її вчинок, слова чи емоції не викликали у Оксани Борисівни жодних позитивних емоцій.

– Сукня з секонд-хенду? – мама чоловіка невдоволено піднімала двома пальцями поділ сукні невістки.

І в дівчини, яка пошила собі гарне плаття по фігурі самостійно, не знаходилося слів, щоб відповісти.

А Оксана Борисівна переможно дивилася на сина: ну, що я тобі казала – вона ж… двох слів зв’язати не може!

Але дівчина зовсім не була такою, просто, якщо людині щодня говорити, що вона не розумна, то вона і сама почне задумуватися про це.

В крайньому випадку, можна було просто послати ненависну тітку кудись подалі, але вихована дівчина цього зробити просто не могла: це образило б коханого чоловіка! А Андрія вона дуже любила.

А він робив вигляд, що нічого не відбувається! Чи справді не помічав?

Не помічав і не надавав значення, підтримуючи у всьому улюблену матусю.

Значить, дівчині лишалося мовчати. Що, власне, і відбувалося. І потихеньку це стало всіх влаштовувати. А що таке?

Віра плакала нишком і мовчала. Андрій – теж. А мовчання – знак згоди! І свекруха поступово почала переходити за межі дозволеного. І все це при тому, що подружжя жило на території Віри!

Але невелика двокімнатна квартира, як і все, що стосувалося поганої невістки, була не така: і темно, і планування безглузде, і ремонт старенький, і від метро далеко.

По-перше, наївна Віра запропонувала тоді здавати цю погану квартиру, а самим зняти те, що сподобається мамі. Але виявилося, що це нереально: чого хочу, того не бачу!

Усі підібрані варіанти Віри були відхилені. І не просто, а з образами!

А коханий чоловік із абстрактним виглядом пив чай… І варіант з орендою провалився. А свекруха розгорнулася «на повну» і вже вийшла на фінішну пряму: мабуть, вирішила їх розлучити.

Як – було незрозуміло. Навіщо – теж: напевно, через неприязнь до Віри.

Але діяти жінка вирішила, спираючись на вираз Наполеона: головне – вплутатися, а там побачимо. Розлучу – а там подивимось!

Тому чоловік, який поліз на антресолі за зимовими черевиками, несподівано дістав із них чоловічу спідню білизну

Ну і що? Хіба не може чоловіча спідня білизна лежати на антресолі? Всі знають, що цей предмет чоловічого гардеробу може лежати де завгодно – навіть найчастіше на підлозі! І антресолі не є винятком.

Але то були чужі речі! Значить, дружина зраджує. Однозначно!

І поки коханий синочок кориться, не покладає рук на роботі, ця водить за його відсутності чоловіків! Ну, нічого: побачить її хлопчик чужу спідню білизну і виставе цю геть!

Власне, так і було задумано: з вінком не вийшло… Як він виставе дружину з її власної квартири, не уточнювалося.

Але якось, на думку мами, це мало вирішитися: досить виявити трохи кмітливості!

Адже у мріях на таких дрібницях не морочаться: і тоді – розлучення!

Але тут був один нюанс: зріст Віри просто не дозволяв їй дістати дверцят антресолі. Та навіть, ставши на табуретку: а драбини в них не було.

А тепер, увага – питання: хто тоді поклав туди спідню білизну та навіщо?

Це й запропонувала обговорити коханому чоловікові Віра, у відповідь на його пред’явлення і слова:

– Може, поясниш?

– А хіба тобі незрозуміло? І які в тебе з цього приводу думки, коханий?

Думки у «коханого» з цього приводу були. До того ж ключі від їхньої квартири у Оксани Борисівни теж були.

Коротше, з спідньою білизною теж облом. А мама чекала: їй, як завжди, Андрій нічого не сказав – собі дорожче.

І незабаром був наступний крок: відерко з чорницею – чисті вітаміни, прямо з куща!

– Ось, бачиш, як мама дбає про тебе! – з натхненням промовив чоловік після відходу свекрухи.

А Віра насторожилася: звідки такий атракціон нечуваної щедрості цікаво? Повне відерце чорниці!

Його одразу поставили в холодильник, де воно й простояло майже добу. А потім дівчина почала розбирати ягоди та виявила там вужа.

Вуж, знаходився в досить млявому стані: а ви спробували б посидіти добу в холодильнику!

Тому дав себе зловити і випустити на природу. А ягоди, що розсипалися, Віра зібрала.

На щастя, виявлення такого «сюрпризу» відбулося у присутності чоловіка. Який, всоте, не визнав мамину провину: заповз випадково!

Ну, звісно – випадково! А якщо у них у каструлі із супом виявиться таке? Мовляв, проповзав повз, вирішила заглянути! Зважаючи на все, це мало статися в найближчому майбутньому.

Але ключ у Оксани Борисівни від їхньої Віриної квартири син все-таки попросив. А вона його несподівано легко віддала: мабуть, зробила копію.

А потім Віра знайшла під ліжком лялечку, з встромленими шпилька. І ще багато різної нісенітниці: мама чоловіка ніяк не хотіла залишати свою витівку …

В результаті, дівчина все-таки розлучилася: так, вона це змогла! Ось, розумниця!

Розлучилася після трьох років шлюбу: ще довго закривала очі на таке непотребство! Інша б через місяць цього неприхованого хамства всіх виперла.

І розлучилася вона зовсім не через свекруху, як можна було подумати: хоча тепер мрія жінки здійснилася.

Просто Віра повернулася якось раніше з роботи і виявилося не в тому місці в не той час. Хоча як власна квартира може бути не тим місцем?

А далі – за класичним сценарієм: чоловік був спійманий на гарячому і виставлений, у чому був, за двері.

Це справило ефект метелика, хоча, власне, до цього все і йшло: тихоня Віра викинула таке, про що і подумати було не можна! Виставила Андрія, фігурально кажучи, в одних шкарпетках!

Чоловік намагався повинитися, як водиться: мовляв, вона сама прийшла! А він – ні сном, ні духом! А що?

Але жінка виявилася племінницею маминої подруги – у всьому відчувалася досвідчена рука майстра. Тому, чао, бамбіно, соррі!

Хтось скаже, що такого не може бути: все вигадане, не інакше! Особливо з вінком. Ну, і з відром теж.

Ще й як може бути – до того ж, і не таке…

А чому відразу не пішла? Що заважало? Адже начебто з самого початку все було ясно!

Та любила, вірила, сподівалася: невже не зрозуміло? І чіплялася за останнє, бо кохала!

І атлет Андрій повернувся до мами.

Як це? Та якось так, матусю! І куди ж я піду? Тільки до рідної матінки!

А в матінки в цей час трапилося неземне останнє кохання, яке, іноді, буває гірше першого, коли повністю зносить дах.

І трапилося це кохання в маленькій однокімнатній квартирі – у маминого кавалера своєї кваритри не виявилося. Ну якось так!

Що можна сказати на закінчення? Бійтеся виконання своїх бажань!

Ну що тепер задоволені? Так, ви – Оксана Борисівна, і ти, друже Андрію…

Джерело